СловОпис

БУДЬМО

Будьмоʼ

Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!

Хоч і не понімають ніхрена.

Воно не перекладається!

Це навіть не «паляниця». Це якась окрема хромосома з ДНК.

Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були і будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. А радше загинемо, але не здамося.

Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул і вітер Дикого Степу!

Будьмо! - це Україна. Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Жадан і Іздрик, Козак-Систем. Драч, Павличко і Вінграновський. Червона калина. Це - Мазепа і Мотря. Богдан і Петлюра. Це - тіні забутих предків. Це Василь Симоненко і Ліна Костенко. Василь Стефаник і Нечуй Левицький.

Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати. Харків і Суми, і Полтава. І Коктебель! Лузанівка і Пересипський міст…

Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду. І хлопці розпрягають коней. І сорочку мати вишила мені. Червоними і чорними нитками…

І під копитом камінь тріснув…

Будьмо - це донати і безпілотники.

Будьмо - це окопні свічки і камуфляжні сітки.

Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна. Будьмо - це українські прапори над гробками.

Будьмо - це наші нерви й наші діти, й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.

Будьмо - це лелеки, що вертають до свого гнізда, до свого дому. І F-16, що навесні повертаються з вирію…

Будьмо - це вранці лугом, босими ногами… І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця. І мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…

Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…

Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі… І білий сніг на зеленому листі…

Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!

Святий Вечір, щедрий Вечір!

Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

@Віталій Чепинога

ВЕРТЕП В УКРАЇНСЬКИХ ТРАДИЦІЯХ

Вертеп - ще одна давня українська традиція, яка єднає нас із європейською культурою.

То що ж це таке - вертеп? Це - макет стайні з новонародженим Ісусом Христом, а також пересувний старовинний ляльковий театр.

Слово «вертеп» запозичене зі старослов’янської мови, де означало «печера», ущелина» або «балка».

Вертеп — веселе різдвяне дійство з піснями-колядками, жартами, короткими виставами, яке влаштовували мандрівні музиканти й актори.

Вертепом називали театр, в якому вистави розігрувалися ляльками на паличках (маріонетками) у великій дерев’яній дво- або триповерховій скриньці.

Існування вертепного театру в Україні відоме з 17 століття. На початку вертеп був театром ляльок. Традиційною формою подачі був двоповерховий будиночок, у якому за кожним поверхом була закріплена своя функція.

Верхній поверх пропонував різдвяну біблійну історію, сюжет якої був типовим, у той час як нижній належав побутовій драмі, сюжет якої постійно змінювався та залежав від фантазії та драматургічного таланту постановників.

Згодом вертеп із лялькового театру перетворився на театр живих акторів. Саме наявність інтермедій та інтерлюдій (побутових драм) у вертепі дала великий поштовх для розвитку української драматургії зокрема, та української культури загалом.

Українці донині розігрують вертепні драми. Типові герої - Дяк, Баба, москаль, Шинкар, інші. Саме навколо цих характерів вибудовувались усі інтермедії, у той час як Діва Марія, Йосип, маленький Ісус показували традиційну історію народження Сина Божого.

Тож згадаймо своє, унікальне! :)

ІЗ РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

Цьогоріч ми остаточно святкуємо Різдво спільно зі своєю європейською родиною, повертаючись із кількасотлітнього полону.

І так, як на небі сходить Різдвяна зірка та променіє крізь темряву, так і в наших душах з новою силою спалахує надія.

Надія на щастя й перемогу! 💛💙

Ця зірка вела й вестиме людство крізь пітьму, морок та безнадію.

Ця зірка запалювала й запалюватиме в наших душах віру й любов.

Так є, і так буде.

Інакше людству без цього ніяк.

Зі Святом! З величним торжеством Світла! І з подякою ЗСУ, які це світло й тримають зараз на фронті!

Христос рождається! Славімо його!

КУТЯ - СМАК РІЗДВЯНОГО СВЯТВЕЧОРА

Святий вечір – одне з найурочистіших християнських свят, яке відзначають увечері 24 грудня, напередодні Різдва Христового. Цього року Різдво ми святкуємо 25 грудня, разом з усіма європейськими країнами.

І це символічно: українські родини нарешті доєднаються до своєї великої європейської родини.

Про те, яким має бути Святвечір, як готувати кутю - детальніше на нашому сайті за посиланням:

https://slovopys.kubg.edu.ua/tradytsii-sviatkuvannia-rizdvianoho-sviatvechora/

24 грудня 1937 року народився В'ячеслав Чорновіл.
Йому не дали стати Президентом, його боялись. Ми можемо лише увити, як би все склалося, якби він жив.

ДІДУХ ДО ХАТИ - БІДА З ХАТИ

Українські традиції - багатогранні та неповторні. І почесне місце серед них займають Різдвяні. Про Дідуха - важливого персонажа українського свята - читайте в нашій новій історії: https://spravjniistoriyi.com.ua/2023/12/23/didukh-do-khaty-bida-z-khaty/

ЙОГО ВПІЗНАЮТЬ ЯК ПОПАНДОПУЛО

Мабуть усі впізнають Попандопуло із "Весілля в Малинівці". А хто він у реальності? Чи була протоптаною київська стежка у житті актора? Сьогодні день народження славнозвісного Попандопула. Тож згадаємо кілька київських фактів із його життя, щоби стало ⬇️

💻Вікіпедія нам говорить, що Михайло Водяной - український артист оперети, конферансьє, театральний режисер, актор кіно, керівник Одеського театру музичної комедії, якому присвоєно його ім'я, заслужений артист Української РСР, народний артист Української РСР, народний артист СРСР. Так, він одесит. Але де ж Київ у його житті? Читайте наступний факт⬇️

😁Під час гастролей у Києві Водяной шість вечорів підряд виконує роль Тев'є-молочника у виставі «Скрипалі на даху». Тими днями у столиці УРСР перебуває Михайло Ульянов, котрий вирішує скористатися нагодою перед відходом потяга до Москви та відвідати виставу. Вільних місць не було, але Ульянов весь спектакль простояв, забувши про квиток на потяг.

🤠І саме під час київських гастролей театру в 1980-х роках публіка чубиться, щоб потрапити на виставу, де Водяной грає Тев'є. Квитки випитували іще в метро.

👂🏼Водяной має невеликий дефект мовлення від природи, тому постійно працює над сценічною мовою, саме тому його чітко чутно у всіх куточках глядацької зали, незважаючи на погану акустику та відсутність за тих часів радіомікрофонів.

🤗За його керівництва театр здійснює велику кількість безоплатних шефських концертів у райцентрах, військових частинах, колгоспах. Водяной каже: «Адже там теж люди живуть. Їм теж хочеться радості».

Ось так приносив радість усім бажаючим відомий український актор, майстер комедійної ролі, який запам'ятався нам як Попандопуло.

Цікаві факти для тебе шукають студенти Borys Grinchenko Kyiv University. Підтримай ЖИВЕ МІСТО. Київ, чекаємо на твою живу вподобайку 👍.

РІЗДВО ТЕПЕР 25 ГРУДНЯ!

І добре, що ми тепер з усім цивілізованим світом відзначаємо величезне свято людського щастя й добра саме 25 грудня!

7 січня відійшло в минуле разом із дідом морозом та снігуркою, а також із повернутими в минуле носіями дат з юліанського календаря, які живуть минулим, ідуть в минуле і дихають минулим. Отже, нехай там і залишаються!

25 грудня символізує перемогу світла над темрявою, оскільки саме з цієї дати відступає темрява і світла в наших днях більшає.

Історію цього величного свята читайте на нашому сайті за посиланням:
https://slovopys.kubg.edu.ua/rizdvo-teper-25-hrudnia/

Яка ж багата на відтінки зимова лексика нашої милозвучної української мови :)

Наша мова й справді неймовірна! :)
👇
Градус слова

Подиву гідна делікатна солідарність п’яничників. П’яниця ніколи не скаже про іншого прозаїчно, що той «напився». Радше так: нагостився, нализався, посмакував, узяв на груди, залляв лампу, заклав за комір, насмикався, цяпнув на зуб, скропив горлянку, набрався, нажерся, хильнув, льоґнув, черпнув лишку, розігрівся, дав собі чосу, потягнув, засолодився, нахалявкався, забальзамувався, нацуцався, задобрився, причастився, надудлився, нажлуктався, заквасив зябра, замочив морду, залив пельку, мекнув, підхмелів, задурманився, набрався, як жаба мулу, насмоктався, як чіп, нахлистався, почастувався, остаканився, потягнув собі, лапті в кучу, напомпувався, припух, накацапився, освіжив писок, заморив бацилу, бризнув, прийняв дезінфекцію, булькнув у воло, промочив горло, заживився, закапчався, підлікувався, піддав, накуштувався, спожив крапелинку, націдив дещицю, погладив кварту, вжив собі, козу водив, задурів, затуманив голову, встромив у себе, притлумив печінку, увалив, заправився, під мухою, остудив труби, підкріпився, сполоснув рот, прімкнув децу, перехилив чарку, махнув шкалик, швакнув погарчик, дуркнув горнятко, приклався до бутля, спорожнив корчагу, зазирнув у пляшку, пображничав, узрів денце, поцілував шийку, обняв бочку, порадував утробу, дав губі волю, назюзюкався, наглитався, дав собі духа, став нетлінний, забанячив, бухнув, нахлистався, розігрів язик…
Можна ще продовжувати, але без чарки нецікаво.
І не думайте знайти цю смакоту в словниках синонімів. Там і десятої частини його немає. Мабуть, вони робилися на тверезу голову…
"Збирання попілинок".

Мирослав Дочинець

Канцеляризми - порожні словесні шкаралупи! Ми зробили добірку таких слів, які лише засмічують мову.

А який відповідник в українській мові має це слово? Ваші версії? :)

ЛЕГКО ЛЮБИТИ УКРАЇНУ ДО ГЛИБИНИ ДУШІ, А ВИ СПРОБУЙТЕ ЛЮБИТИ ЇЇ ДО ГЛИБИНИ КИШЕНІ

Ця фраза належить підприємцю Євгену Чикаленку, який народився 21 грудня понад 160 років тому.

Він фінансував видавництво українських газет та книжок, впливав на формування інтелігенції та перебував в епіцентрі всіх подій.
Євген Чикаленко не лише закликав любити Україну до глибини кишені, а й сам так постійно робив. Таких людей зараз мало. Про його непросту долю читайте за лінком https://spravjniistoriyi.com.ua/2022/03/30/lehko-liubyty-ukrainu-do-hlybyny-dushi/

БАГАТОФІГУРНИЙ ФРИЗ ДИСТАНЦІЙНО. ВІД ЗАДУМУ ДО ВТІЛЕННЯ

Щодня милує око киян і гостей столиці споруда Київського міського будинку вчителя по вул. Володимирській, 57. До речі, там знаходиться Педагогічний музей. Особливо привертає увагу багатофігурний рельєфний фриз, один з авторів якого Леопольд Дітріх. Згадаємо про маловідому постать талановитого скульптора у день його народження. Буде від десятки цікавих фактів⬇️

👶Леопольд Дітріх народився у Варшаві, а дитинство проводить на Кубані.

👨‍🎓Як стипендіат кубанського міста Катеринодара стає вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв.

🏆За скульптуру «Саломея» Дітріх отримує звання художника у 1912 році.

🤓Дотримується пластичних концепцій модерну і неокласицизму, в радянський час працює у соцреалістичному стилі. Автор багатьох пам’ятників і портретів сучасників.

☝️Виконує низку декоративних скульптур, зокрема багатофігурний фриз на теми освіти на висоті другого поверху чолової стіни Педагогічного музею у Києві (у співавторстві з В. Козловим). До речі, Дітріх тоді ще студент Академії мистецтв.

🎓Первісно фриз проектується як багатофігурна композиція з майже двох сотень «костюмованих» постатей, які ілюстрували розвиток освіти від князівських часів до сьогодення. За задумом скульпторів фриз мав складатися із трьох частин, які відображали три періоди розвитку освіти: 1) перші кроки освіти, законовчителі Кирило і Мефодій, переписування книг до навали татар; 2) від навали татар до Івана Грозного, коли духовенство головним чином підтримувало освіту на Русі; 3) від Івана Грозного до тодішнього часу Дітріха.

⌛️Для виконання такого складного завдання необхідно опрацювати велику кількість історичного матеріалу, але брак часу змушує відмовитися від костюмованих сцен. Постатям і сценам надають універсального «античного» виду, таку собі травесті-версію з елементами сучасності, як-то глобус, книги, приладдя тощо. Коли костюмовані сцени легко можна було би «прочитати», то античну версію значно важче. Тепер тільки можна гадати про зміст сцен та хто є хто. Впізнати можна, заледве, Аполлона, Меркурія, Афіну.

🧐Робота виконується поспіхом, що помітно при ближчому огляді окремих постатей у складних ракурсах. Помітно, що в місцях примикання постатей до архітектурних елементів було грубо обрізано частини тіл.

🙃Але справа в тому, що скульптори живуть і працюють у Петербурзі. Ескізи затверджує П. Альошин за світлинами дистанційно. Там же гіпсові моделі переводять у камінь. Стислі терміни примушують погоджуватися з недосконалістю виконання.

🚂 Рельєфи з Петербурга до Києва перевозять залізницею невеликими партіями, де їх одразу і монтують на стіну будівлі. Над двома бічними входами маскарони: один мав явні риси філософа Сократа (на основі традиційного античного зображення), а інший до нашого часу дійшов пошкоджений, тому важко зрозуміти, хто був первісно зображений.

Ось так скульптор Леопольд Дітріх дистанційно прикрашав Педагогічний музей у Києві. А ви знали?

Цікаві факти для вас шукають студенти Borys Grinchenko Kyiv University. Шануймо українських геніїв, зберігаймо пам'ять про них разом із проєктом ЖИВЕ МІСТО. Київ Чекаємо на вашу живу вподобайку👍

Отож, джинси, як і багато чого іншого, самі не ходять, а пасують, личать :)

ВАСИЛЬ СЛІПАК ("МІФ"): ВОЇН-СПІВАК

20 грудня 1974 року народився великий син України, оперний співак зі світовим іменем і боєць АТО Василь Сліпак. Ворожа російська куля вразила його напередодні повномасштабного вторгнення. Вже тоді рашисти "зачищали" український простір від сильних талановитих особистостей, і першочергово від тих, хто був впливовим та відомим у світі.

Він 19 років пропрацював у Франції, але коли на Батьківщині почалася війна, кинув все і став добровольцем. Його душа краялась за рідну землю, а чутливе серце передбачало біду, яка насувалась на Україну.

У шість років Василь удерся на стіл на сільському весіллі і заспівав "Розкажи мені, любиш ти чи ні? І в очах сія: "Я – навік твоя", а через чотири роки старший брат Орест відвів Василя до хорової капели "Дударик".

У 1994 році на міжнародному конкурсі у Франції 20-річний студент Львівської консерваторії отримав гран-прі, а в 96-му підписав контракт з "Опера Бастилія". Партію чотирьох дияволів з опери Оффенбаха "Казки Гофмана" він співав так, що глядачі прозвали його Мефістофелем. А за арію "Тореадор" Василь отримав приз "Найкращій чоловічий виступ" на міжнародному фестивалі оперних співаків в Армеле.

Коли почався Майдан, він, не маючи можливості поїхати в Україну (в нього був підписаний контракт із оперою), влаштовував акції на підтримку України у Франції. А з 2015 року воював у складі ДУК "Правий сектор".
На згадку про сцену обрав собі позивний "Мефістофель", саме його для зручності скоротили до "Міфа"...

Василь Сліпак загинув на Донбасі 29 червня 2016 року.

Обов’язково прослухайте композицію Rossini "Le Barbier de Seville" у неймовірному виконанні Василя Сліпака.
Шануймо рідне й талановите! росії нам у нас цього ніколи не відібрати!

Ось посилання: https://www.youtube.com/watch?v=-vzYMQHW05c

Василь Сліпак - одна з найболючіших втрат України. Згадаймо!

ГЕНІАЛЬНИЙ МИКОЛА ЛУКАШ. ЗГАДАЙМО!

Правильні наголоси💛💙

– Гоcпадi, как жe па yкpаiнcкi – то cєнтябpь? Сєpпєнь? – пuтає жiнка в yкpаїнcькомy конcyльcтвi в Hiмeччuнi.
– Bepeceнь – кажe їй чоловiк поpyч – Забyлucя?
– Oй, я yжe нєcколько лєт как yєxала!! Bcьо забuла yжe, xотя в школy yкpаiнcкyю xодiла.
– A звiдкu вu панi бyдeтe? – пuтає її cпiвpозмовнuк.
– C Xєpcона. A вu гдє-то c западной, да?
– Я з Aвcтpалiї. Дiд мiй тyдu вuїxав, то вжe й мама там pодuлаcя i я.
Якuй вuшyканuй cтьоб оцeй “забyлucя?”….
A вiн з тpeтього поколiння i вce щe пам’ятає як бyдe вересень…

Еugеniа Кuznеtsоvа.

ТУТ НАРОДЖУЄТЬСЯ МИСТЕЦТВО

Згадаємо місце у Києві, де починається і панує мистецтво. Навчальний арт-простір для майбутніх митців. Як зароджувалося життя творчого осередку Української академії мистецтв? Десятка фактів про заснування УАМ у ⬇️

📜18 грудня 1917 року Центральна Рада, за ініціативи видатного державного діяча Михайла Грушевського, видає законодавчий акт про створення Української Академії Мистецтв. Відповідно до цього документу новостворений навчальний заклад має право одержувати з-за кордону без мита усі необхідні для роботи матеріали, книги та картини. Друкарні УНР зобов’язані надавати до бібліотеки Академії по одному примірнику усіх книг та часописів, що стосувалися мистецтва. Навчальному закладу забезпечується державна фінансова підтримка. Її кошторис на 2018 рік складає 98 200 карбованців.

🤓 Два дні по тому на засіданні Генерального секретаріату затверджують ректора УАМ. Спочатку на цю посаду пропонують Василя Кричевського, але він відмовляється на користь свого більш досвідченого у педагогічних справах брата – Федора. Тож першим ректором новоствореної Академії Мистецтв стає видатний український художник Федір Кричевський, який за часи своєї роботи виховує цілу плеяду українських митців. Заняття в Академії відбуваються в тій залі Центральної Ради, де проходив вернісаж у день відкриття, яку для зручності розділили щитами на невеликі площі.

🚛 У середині січня 1918 року УАМ переїжджає до будинку колишньої Терещенківської школи по вулиці Велика Підвальна 38, який надав секретар освіти. Але у лютому її варварськи розгромлюють більшовики Муравйова.

🥹 У період другого нашестя більшовиків навесні 1919 року УАМ виселяють. Георгій Нарбут прилаштовує її в помешканні приватного будинку в Георгієвському провулку, 11, де вона переживає прихід Добровольчої армії Денікіна. Попри жахливі умови нового приміщення Академія обзавелася власною бібліотекою та галереєю, завідувачем яких стає мистецтвознавець Федір Ернст.

🤸‍♀️У 1922 році розпорядженням Губернського відділу професійної освіти при Наркоматі освіти Академію перетворюють на Київський Інститут Пластичних Мистецтв.

👩‍🎨У 1924 році після об'єднання з Київським архітектурним інститутом, вона дістала назву – Київський художній інститут. Його першим ректором стає випускник УАМ Іван Врона, який обіймає цю посаду до 1930 року.

🪗 Потім заклад реорганізовують у Київський інститут пролетарської художньої культури. У 1934 році він переживає ще одну докорінну реорганізацію, ставши Всеукраїнським художнім інститутом.

🎭У кінці 1930-х, коли більшість митців, які стояли біля витоків УАМ вже репресували, його трансформують у Київський державний художній інститут.

🇺🇦У роки незалежної України постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1992 року закладу повертають первісну назву Українська академія мистецтв.

☝️ Постановою від 17 березня 1998 року вона стає Академією образотворчого мистецтва і архітектури, якій 11 вересня 2000 року надають статус національної.

Цікаві факти для ЖИВЕ МІСТО. Київ шукають студенти Borys Grinchenko Kyiv University. Любіть і вивчайте Київ із нами!

ПРО ПІДТРИМКУ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ

Війна - це завжди стрес, страх і небезпека, але важливо не зменшувати кількість допомоги нашому війську, адже кількість потреб на фронті – зростає.

Мені імпонує один приємний спосіб підтримати військовослужбовців України, який не тільки допоможе фінансово їм, але й принесе задоволення вам самим.
Мова - про купівлю благодійного мерчу (мерч - це продукція з символікою організації, чи відомої персони) різних підрозділів, або відвідування різних культурних подій за благодійний внесок.

Наприклад, купуючи благодійну футболку підрозділу «X», ви не тільки допомагаєте їм у закритті потреб, але й отримуєте для себе річ, яку можете використовувати в майбутньому. Ця футболка залишиться з вами надовго і буде нагадувати вам про вашу причетність до сьогоднішніх подій і залученість до допомоги війську. Мерч - чудовий спосіб проявити себе, і тим самим показати свою громадянську позицію. Особисто я зараз купую тільки такий одяг – це вже певна залежність)

Також ви можете підтримати тих, хто на передовій, відвідуючи різні культурні події за донат. Наприклад, ви можете піти на концерт, виставку, театральний спектакль або кінофільм. Такі заходи часто організовують із метою збору коштів для військових. Тим самим ви не тільки збагачуєтесь культурно, але і «збагачуєте» військо потрібною технікою, яка куплять також і за ваші кошти.

На мою думку, ці способи підтримки є не лише ефективними, але й приємними. Вони дозволяють нам відчути себе частиною великої справи і зробити свій внесок у перемогу України.

Валерія Іванченко,
студентка факультету журналістики Університету Грінченка

(Фото Джуліана Сіммондза: на світлині 25 лютого 2022 року перепочинок українських військових в окопі на півночі Харкова у проміжках між російськими обстрілами).

ГАЙДА

Який чудовий український заклик - гайда!

У ньому чується легкість, швидкість і мобільність. А ще - насолода від початку чогось нового й захопливого.

У цьому слові - подих потужного весняного вітру, незалежно від того, в яку пору року ми його вживаємо.

А ше в ньому бачиться й чується наша одвічна українська звичка надумати щось, а потім взяти й швиденько це зробити. Гайнути, так би мовити, з веселим вигуком «Гайда!»

Достойний замінник до отого відомого англійського вислову: «let's go!».

Але чому ж саме цим словом ми, українці, спонукаємо себе й інших до дії? Яке його коріння?

Походження його достеменно не відоме, як до кінця неможливо з’ясувати й те, чому одне нас надихає й спонукає діяти, а інше - зовсім ні.

Згідно з деякими дослідженнями, це слово прийшло до нас із Туреччини, а, згідно з іншими, гайдою колись називали сопілку, пастушу дудку, а також волинку. Мабуть, зачувши звуки отих музичних інструментів, наші предки й починали активність: зазвучала гайда - отже, вже час, гайда! :)

Отаке воно, таємниче й дивовижне слово!

Поки ж ми будемо думати про нього (звідки воно, що і як), гайда робити щось корисне! Адже час також знає слово гайда і швидко минає.

Тож із новим робочим тижнем, друзі! І з новим персональним та спільним гайда! :)

(Ілюстрація: картина Алли Горської "Козак Мамай" )

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ ПРО ЗИМУ

Михайло Коцюбинський умів, як мало хто, відчувати зиму🥰❄️

Переконайтесь самі, прочитавши уривок з його оповідання "Ялинка":

"Повівав холодний вітрець. З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари. Разно бігли мишасті коненята. Дорога була слизька, і сани йшли в затоки. На обидва боки від дороги, скільки скинеш оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою. Твердий синявий сніг грав на сонці самоцвітами. Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалося з місця. Вітер дужчав. Насунули снігові хмари і оповили небо. Сонце сховалось за хмари. Посипав сніжок".

А ми підготували для вас ексклюзивний фоторепортаж із його рідного й засніженого сьогодні Чернігова. Милуймося зимовою красою, якій знав ціну великий письменник! :)

Фото Олени Мозгової

ТРІУМФ ПЕРШОЇ ОПЕРИ У… ДИТЯЧОМУ САДКУ
. Як таке можливе? А саме так, в дитячому садку сестер Ліндфорс з тріумфом відбулася У Києві перша вистава Українського Музичного Театру. 17 грудня 1872 Товариство українських сценічних аматорів показало публіці своїх “Чорноморців”. Автором лібрето і постановником виступив Михайло Старицький. Він написав твір за мотивами п’єси “Чорноморський побит на Кубані” класика української кубанської літератури Якова Кухаренка. А ось автором опери став геніальний Микола Лисенко. Треба сказати, що утворення українського театру було справою не лише небезпечною, але і дуже затратною. Михайло Старицький заради цього продав батьківське село Карпівку, а коштами вклався у справу.

Все це відбувалося в будинку під номером 21 по вулиці Фундуклеєвській (нині Богдана Хмельницького) На жаль, споруда не збереглася. Нині ми можемо вам показати, де вона була, пам’ятний мурал на… технічному приміщенні, на яке не позарилися київські забудовники, а також обкладинку історичної для української культури вистави.

Роком раніше, у 1871 в цій споруді сестри Софія і Марія Ліндфорс відрили перший україномовний дитячий садок, який відвідували діти Михайла Старицького. Саме письменник познайомив Софію Та Марію зі Старою Громадою і її діячами – Драгомановим, Антоновичем, Чубинським. Був серед них і майбутній чоловік Софії - Олександр Русов. На час заснування садка дівчині виповнилося п’ятнадцять років. Саме вона, Софія Русова увійде в українську історію як талановита педагогиня, перша міністерка освіти УНР. А поки сестри дозволяють використовувати приміщення дитячого садка у вечірні години для зібрань та репетицій п’єс українською мовою, яка на той час була під забороною.

Вистава пройшла у великій залі, яка сполучалась із бельетажем з балконом. Як для зародження мистецького руху, початок виявився вельми успішним. Частина арій із “Чорноморців”, зокрема вихід козака Кабиці “Казав мені батько, щоб я оженився”, невдовзі стали сприйматися як українські народні пісні. Народний мелос просочував творчість обох фундаторів. Скажімо, за життя Микола Лисенко записав понад 1500 українських народних пісень та виконав понад 500 опрацювань пісень.

Цікавинки для вас шукали студенти Borys Grinchenko Kyiv University зацініть нашу працю))
ЖИВЕ МІСТО. Київ завжди чекає на вашу живу вподобайку👍

17 ГРУДНЯ НАРОДИВСЯ ВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МОВОЗНАВЕЦЬ ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ

«Що не рухається вперед, зсувається назад. Сумно, але факт».
«Національна гордість – корінь і основа всього».

Інші цікаві його висловлювання можна почитати тут:
https://slovopys.kubg.edu.ua/top-10-tsytat-iuriia-shevelova/

ТО КОЛИ Ж МИ НАРЕШТІ ПЕРЕСТАНЕМО ДАКАТИ?

Цей заклик навів мене на суміжну тему. «Та» – це ж розмовна форма «так», поширена в Галичині, але що ніяк не знайде поширення в решті України. Відмовитися від дакання і послідовно казати ТАК замість російського да, сьогодні рідко кому виявляється виявляється до снаги. Отака-ото творчість, коли ТАК виявляє таку цікаву полісемію, була можлива в добу, коли Галичина мінімально контактувала з «вєлікім і маґучім». Зараз вона ледве можлива. Присутність російської паралізує мовотворчість.
Всі дакають, принаймні ті, хто вилазить на ютуб чи телебачір.
Не розумію лишень, що в цих прикладах діялектного. Невже слово «так» стало діалектним?
Та й таке.

З ФБ - сторінки
Yuri Shevchuk

КНИЖКОЮ РОКУ ВВС СТАВ РОМАН ЄВГЕНІЇ КУЗНЄЦОВОЇ "ДРАБИНА"

Ми повідомляли вже про книжку та її авторську презентацію раніше в своїх публікаціях.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=773345931465289&id=100063696680265&mibextid=Nif5oz

Книгою року BBC-2023 став роман Євгенії Кузнєцової “Драбина” BBC News Україна оголосила переможців премії Книга року BBC-2023. Книжкою року цьогоріч стала “Драбина” Євгенії Кузнєцової. Її випустило Видавництво Старого Лева.

Про зиму - милозвучними українськими словами :)

15 ГРУДНЯ НАРОДИЛАСЯ СОЛОМІЯ ПАВЛИЧКО

Яскрава й талановита новаторка, життя якої так рано обірвалось.

"Вона була з тих людей, які міняли світ довкола себе», – сказала про Соломію Оксана Забужко.
Детальніше - на нашому сайті:

https://slovopys.kubg.edu.ua/solomiia-pavlychko-liudyna-iaki-vmila-zminiuvaty-svit-dovkola-sebe/

«ХВИЛЬОВІЗМ» НАШОЇ УКРАЇНІЗАЦІЇ

У Києві є вулиця Миколи Хвильового. І навіть нічний клуб "HVLV (Хвильовий)", розташований на Верхньому Валу 18. Це своєрідний маленький острів свободи з купою веселих історій, новими знайомствами та несподіваною музикою. А що ми пам’ятаємо про потужну хвилюючу постать української культури? Тримайте цікаві фактів з його життя для ефекту ⬇️

🙃 Насправді Микола не Хвильовий, а Фітільов. Потім він обирає собі літературний псевдонім Хвильовий.

🧐 Він завжди писав експромтом, під настрій. Хоча і мріяв щороку видавати нову книжку, але не міг працювати зосереджено і довго. Це дуже його пригнічує і формує комплекс неповноцінності. Він часто сумнівається у власному таланті та в художній вартості творів, які боїться подавати до друку. У доробку письменника переважають невеликі за розміром новели. Виняток становить лише повість «Санаторійна зона» і роман «Вальдшнепи», другу частину якого досі шукають біографи.

✊ Микола Хвильовий в 1920-х роках активно виступає за українізацію. У 1925 році він висуває гасло «Геть від Москви!» Вважає, що для творення своєї власної культури Україна має відмовитись від копіювання російської культури, від «московського шаблону». Він вбачає у відверненні від Москви рецепт збереження української ідентичності.

🤝 Хвильовий також дає й інший рецепт: «Дайош Європу!» Він вважає, що лише в культурному діалозі з Європою, без «російського диригента», за його висловом, українці зможуть витворити власну самобутню культуру європейського рівня.
Гасло «Дайош Європу!» було насамперед літературним, але цікаво, що в 1927–28 роках Хвильовий побував у Берліні й Відні, проводить там майже чотири місяці, отож бачить Європу на власні очі.

📜 Вислови Миколи Хвильового: «Європа – це досвід багатьох віків. Це Європа грандіозної цивілізації. Європа Гете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса і т. д.» «Українська нація кілька століть шукала свого визволення». «Росія ж самостійна держава? Самостійна! Ну, так і ми самостійна». Після цих гасел Сталін у 1926 році ініціює боротьбу з явищем, яке називають «хвильовізмом».

🥺 Твори Хвильового конфіскують, його не друкують. Кілька його літературних журналів закривають. Десь у цей час Хвильовий (можливо, підсвідомо, відповідаючи на початок гонінь проти себе) риторично запитує: «Невже я зайвий чоловік, тому що люблю безумно Україну?»

❌ Із кінця 1920-х Хвильовий болісно спостерігає за тим, як зупиняється українізація, адже буквально перед цим він написав про потребу «масової дерусифікації пролетаріату» України.

🕯 Голодомор 33-го, свідком якого став Хвильовий, шокує письменника, оскільки він на власні очі бачить масові смерті українців. Потім арешт друга-літератора Михайла Ялового не дає Хвильовому в 1933 році іншого вибору, як трагічно піти з життя.

☝️ Внаслідок комуністичного терору проти української культури ми не маємо автографів письменника (з його творчості ми знаємо лише те, що Хвильовий зумів або встиг надрукувати за життя), не маємо його листування, дуже мало документів до його біографії та спогадів про нього.
Ім’я Хвильового – українського письменника, публіциста, критика, громадського діяча – повернулося до нас лише зі здобуттям Україною незалежності.

Цікаві факти для вас шукають студенти Borys Grinchenko Kyiv University. Шануймо українських геніїв, зберігаймо пам'ять про них разом із проєктом ЖИВЕ МІСТО. Київ. Чекаємо на вашу живу вподобайку 👍