Ключи к трансформации человека

«Нотатки остеопата» - 6

Відновлення після пологів

Це питання якому приділяється мало уваги. Справа в тому, що більшість систем жінки потребують зусиль і деякого часу для повернення до здорового стану. Розглянемо це питання більш прискіпливо і у часовому проміжку (з чим можливо працювати).

Перший місяць після пологів:
1. Шийний відділ хребта і м’язів:
- безпосередньо впливає на лактостаз;
- впливає на стомлюваність та сон.
2. Дієта для годуючих матерів:
- відновлення роботи шлунково-кішкивного тракту;
- травлення дитини (відсутність коліків, газоутворення, формування ШКТ).
Другий - третій місяць:
1. Грудний і поперековий відділи хребта:
- біль між лопатками (проблеми лактації);
- защемлення сідничного нерва; болі, що тягнуть.
2. Крижово-клубовий суглоб:
- симфізит (розбіжність лонних кісток);
- сходження кісток тазу.
3. М’язи черевного пресу:
- діастаз;
- розтягнутий живіт.

Нюанси:
- Геморой - в будь який час (але чим раніше, тим краще).
- Відновлення внутрішніх органів - після закінчення грудного вигодовування.
- Наслідки епідуральної анестезії - індивідуально.

«Нотатки остеопата» - 5

Вагітність і масаж

Чи показан масаж під час вагітності? - Так.
До якого фахівця краще звернутися? - Того, який використовує м’які техніки.
Чи є зони, з якими краще не працювати? - Так. Це живіт і криж.
Які проблеми може допомогти вирішити масаж? - Ось не повний перелік:
- біль у тазостегновому суглобі;
- головний біль;
- печія та набряклість;
- біль у попереку;
- проблеми хребта;
- судоми ніг;
- симфізит (розбіжність лонних кісток).
На яких термінах можна робити масаж? - На будь-яких (дозовано: під час першого триместру, при загрозі вагітності).
Фахівець по роботі з вагітними вміє працювати коли пацієнтка: стоїть, сидить, лежить на боці.

Тому, якщо у вас є певні проблеми під час вагітності, звертайтеся. Біль не повинен затьмарювати ваше життя.

Соска - «За» чи «Проти».

Часто до мене звертаються із запитанням: «Ваше відношення до соски для немовляти?». Відповідаю: «Я не проти, а інколи навіть «за». Тепер обґрунтую відповідь.

Під час смоктання відбувається «тиск» на клиноподібну кістку черепа. А це дуже важливо. По перше: як «основа черепа» вона забезпечує рух усіх його кісток; по друге: відбувається стимуляція гіпофізу (який розміщений в гіпофізарній ямці турецького сідла в основі клиноподібної кістки), а саме гіпофіз виробляє гормони щастя.

Висновок. Дитині, яка знаходиться на штучному вигодовуванні (процес смоктання у цих дітей дуже обмежений), соска необхідна. Дитина, яка на грудному вигодовуванні, теж може потребувати соски (особливо в періоди «навантажень»: зміна погоди, прорізування зубів, тощо). Єдине, що неприпустимо, щоб соска служила «затичкою».

Але проти чого я однозначно - смоктання пальця під час сну.

Специфіка моєї роботи - це пацієнти з діагнозом: ЗРР, ЗПР, аутичний спектр. З власного досвіду - чим раніше батьки звернуть увагу на деякі особливості в поведінці дитини, тим краще. Щож може служити тривожним дзвоником (розглядаємо вік від 2-ох років):
1. Дитина реагує на предмети, що крутяться (завмирає на довгий час, з’являються навязливі рухи руками).
2. Не може пережовувати їжу. Дуже вибаглива в їжі.
3. Процес дефікації відбувається виключно стоячки і дитина при цьому ховається.
4. Не повторює за вами прості рухи, не дивиться вам у вічі.
5. Мовлення не розвинуте (не може скласти просте речення, не відповідає на запитання).
6. Грається (збирає) іграшками одного напряму (машинки, динозаври, тощо).
7. Гарно розмальовує (ніколи не виходячи за контур малюнку).
8. Гарно запам’ятовує складні для неї речі (знаки дорожнього руху, марки машин, іноземну мову, тощо).
9. Дивиться одні й ті самі короткі відео.
10. Профі в LEGO (легко складає складні набори).
Все з перечисленого вище є факторами ризику. Якщо помітили - звертайтеся. Чим раніше тим краще.

Ви знаєте, що мене дратує у людях? Це не бажання сприймати інформацію яка їм надається. Коли це стосується дорослих - це їх вибір, але коли їх дітей… На жаль в них вибору немає. Тут усе залежить від дорослих. Тому тезово:
1. Плагіоцефалія (асиметричне викривлення черепа) пов'язана з затримкою моторного та мовного розвитку.
2. Гормональні препарати під час вагітності (після першого триместра) шкодять вашій дитині.
3. Вальгус є у 98% дітей віком до 4-5 років. Лікувати його не слід. Треба робити профілактику.
4. Якщо дитина не розмовляє до 2-х років- це погано. Мовлення є невід’ємною частиною психологічного розвитку.
5. Всі діти непосидючі. Якщо дитина зациклюється на чомусь одному - це тривожний дзвоник.
6. До 6-ти років навчаємо дитину через гру, а не через заучування.
7. Всі діти маніпулятори, але маніпулювати дитиною це погано.
8. До чого дитину привчиш змалечку, те вона і буде виконувати.

«Нотатки остеопата» - 4

ЖОВЧНИЙ МІХУР

Якщо у вас: головний біль (особливо «голодний» головний біль); закладеність носа; гайморит; гіркота в роті; проблеми з травленням; біль у правому підребер’ї, то це все симптоми. Причина, на 90%, порушення роботи жовчного міхура.

Пам’ятаємо, два рази на рік, жовчний міхур і жовчні протоки схильні до сезонного загострення. Це навесні і восени (перехід холод-тепло і навпаки).

Є декілька способів профілактики захворювань жовчного міхура:
1. Відвар календули.
2. Мікстура «Холосас».
3. Вживання сала.
4. Медикаментозні засоби.

Дбайте про здоров’я вашого жовчного міхура і він відплатить вам сторицею

«Нотатки остеопата» - 3

Про гіпертонію

А ви знали що більшість гіпотензивних препаратів спричиняє дві дії: сечогінну і судинорозширювальну? Це вже наштовхує на деякі думки.

Тиск складається з двох показників, наприклад: 120/80. Першу цифру, 120, називають нирковим тиском. Другу, 80, серцевим тиском. Тому коли зростає перша цифра, це вказує на проблему з нирками. В медичній літературі описується зв’язок між нирками і тиском. Порушення функції нирок призводить до підвищення тиску. І навіть якщо причина гіпертонії не в нирках, рано чи пізно вона все одно призведе до хронічної хвороби нирок.

Тепер стосовно нирок. Їх особливість полягає в тому, що вони майже не болять. Точніше, якщо вони болять, то це вказує на те, що процес є давнім і хронічним. На ранніх стадіях порушень нирки подають сигнали через вторинну сигнальну систему. А саме: порушення сечовипускання (дуже рідко); набряки під очима; «холка» і т.ін.

Тому якщо вас турбують прояви гіпертонії, то слід звернути увагу на нирки, зробити щось корисне для них. І взагалі це треба робити на протязі усього життя. Вживати воду; не переохолоджувати поперек; не вживати солоне на ніч, штучні барвники; після вживання кави, через деякий час, випити води, тощо. І хоча б раз на рік вживати профілактичних заходів для здоров’я нирок.

«Нотатки остеопата» - 2

Збереження рухливості шийного відділу хребта та еластичності м'язів шиї – важливий аспект здоров'я людини.

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ ЖІНОК

Здоров'я молочної залози (МЗ) безпосередньо залежить від стану шиї. Лактостаз, фіброаденома, кіста - це насамперед порушення лімфотоку та іннервації МЗ.
(Інервація тканини МЗ здійснюється за рахунок передніх гілок 2-7 міжреберних нервів).

ЧОМУ ШИЯ

Основні шляхи відтоку лімфи МЗ: пахвовий, підключичний, медіальний, міжреберний у відповідні лімфатичні вузли. А правильна робота цих вузлів залежить від стану лімфатичних проток шийного та грудного відділів.

ЩО МОЖЕ ВПЛИВАТИ НА ЇХ РОБОТУ

Зміщені, "просаджені" або ротовані хребці шийного та верхньогрудного відділів (С1-С7, Th1-Th4).
Спазмовані м'язи шийно-комірової зони:
1. Довгий м'яз шиї (Musculus longus colli) - займає передньобокову поверхню тіл хребців - від атланту до III-IV грудних хребців.
2. Поперечно-остистий м'яз (Musculus transversospinalis). Належить до глибоких м'язів спини.
3. Трапецієподібний м'яз (musculus trapezius) - плоский широкий м'яз, що займає поверхневе положення в задній області шиї і у верхньому грудному відділі.

ЩО РОБИТИ

1. Звернутись до фахівця.
2. Навчитися самостійно працювати з шиєю (вправи на відновлення та зміцнення м'язів шиї та шийного відділу хребта).
3. Вибудувати нове ставлення до шиї.

Тема цього допису турбує мене вже деякий час. Я довго не наважувався піднімати це питання, але. Просто поділюсь своїми думками, своїм поглядом на цю проблему.

«Медици́на — це галузь науки і практики, що вивчає нормальні та патологічні процеси в організмі людини, та займається діагностикою, лікуванням і профілактикою захворювань, травм та патологічних станів».

«Здоров'я — стан повноцінного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад. Це стан живого організму, за якого всі органи здатні добре виконувати своє призначення».

Що ж ми маємо насправді? В останні десятиліття медицина стала придатком фармакології, постійним постачальником фінансового «матеріалу» у вигляді пацієнтів. Я не кажу що від «пігулок» треба відмовитись. На жаль, в даний момент, це неможливо і навіть небезпечно (є стани пацієнта коли вже потрібна термінова допомога, або травматичні стани). Але коли «пігулка» на всі випадки життя, то це вже занадто.

Якщо відкрити труд Авіцени «Канон лікарської науки» то ми побачимо, що лише два томи присвячені саме «лікам». Ще два томи розповідають як влаштоване тіло, як працюють системи. Шість томів присвячені різним органам і системам: будова; можливі хвороби; причини, які їх викликають; методи лікування. Сучасна медицина, як правило, не шукає причину, а лікує симптом. Болить голова - «Спазмалгон», високий тиск - «Папаверін», суглоб чи спина - «Кетанов», висип - «гормональна мазь». Але це ж профанація. Це все симптоми, які вказують на проблеми зовсім в інших місцях. Незабуваємо, що «Біль - сторожовий пес здоров'я». Наприклад: «Гіппократ вважав, що хвороби мають природні причини, і наголошував на потребі визначення причини захворювання, завдяки цілісному спостереженню за симптомами та способом життя пацієнта».

Наступний «біль» - реабілітація самотужки, підтримання здорового стану самим пацієнтом. В теорії пацієнт повинен про це мати знання або хоч уявлення. А насправді, звідки він візьме цю інформацію? Саме так - інтернет. А там чого тільки нема. І починається самодіагностування і самолікування у найбільш збоченій формі. Насправді це одна з найголовніших задач медичного працівника. Не тільки продіагностувати, призначити лікування, а й донести до пацієнта як зберегти здоров’я.
Це найголовніше! Інакше медицина скочується в таблеточно-операбельну яму.

І ми маємо приклад. Під час так званої епідемії ковіду населення вчили мити руки після повернення з вулиці. А це вже якийсь фарс. Основи гігієни виявились незнайомі більшості. Абсурд. І на мою думку нам треба це міняти! Особливо на фоні онлайн навчання медичних працівників.

Цим дописом розпочинаю цикл -
«Нотатки остеопата»

Валеологічні нотатки (Фізіологія)

«Рухливість язика та міміки - це важливо»

Мімічні м'язи (ММ) не мають подвійного кріплення до кісток — вони починаються від кісток лицевого черепа і кріпляться двома або одним кінцем до шкіри або до слизових оболонок. Тому їх постійне подразнення (наприклад: витирання рота) може призвести до зниження іннервації і рухливості. Крім основної функції — виражати емоції — мімічні м'язи також беруть участь у мовленні, жуванні.

Язик людини утворений поперечно-смугастою м'язовою тканиною і вкритий слизовою оболонкою. При скороченні м'язів його форма змінюється. Язик бере участь у процесі жування, чіткого мовлення, смакового сприйняття.

Чим більш рухливі мімічні м’язи та язик дитини, тим більший шанс на раннє і чітке мовлення. Відповідно їх треба тренувати і розвивати.

По-перше - це мавпування. Мавпуючи дитини тренує свої ММ, вивчає нові рухи які знадобляться для чіткої артикуляції.

По-друге - це грайливі вправи для язика: цокання, згортання в трубочку, дотягтися до носика і підборіддя і таке інше.

Висновок: Слідкуйте за мімікою вашої дитини, за рухливістю язика. Чи гарно вона відкриває рота коли промовляє, чи може висолопити язика? Розвивайте це у грайливій формі і буде мовне щастя вам і вашій дитині.

Валеологічні нотатки (Фізіологія)

«МОВЛЕННЯ - коли і як»

Мовлення дуже важливий етап у розумовому, психологічному та емоційному розвитку дитини. Вчасний початок і поступовий розвиток це посильна задача для батьків дитини. Треба лише розуміти, що заважає, а що розвиває. Ось на цьому і зосередимось.

Чинники що заважають:
1. Плагіоцефалія.
Викликає затримку розвитку зон кори головного мозку що відповідають за мовлення.
2. Памперси. (про це в окремому дописі).
3. Гаджети.
Для дитини дуже важливо щоб були пов’язані між собою аудіальні і візуальні ефекти.
4. Напруження нижньощелепних м’язів.
5. Аденоїди.
Дихання ротом. Тиск на небо. Погіршення слуху.
6. Млявий язик.
Язик має важливу функцію в процесі мовлення. А оскільки це м’яз, то дуже важливо його тренувати.
7. Постійне витирання рота.
Коли дитині щохвилини витирають рота, то подразнюють мімічні м’язи, які приймають участь в мовленні. Врешті-решт знижується їх іннервація і рухливість.

Чинники що розвивають:
1. Спілкування з дитиною.
Основи процесу мовлення закладаються з 2 до 6 місяців. У цей час дитина активно повторює мімічні рухи, коли з нею розмовляють. Подальше спілкування, коли дитина бачить ваші мімічні рухи, сприяє активному розвитку мовлення.
2. Мавпування.
3. Вправи для язика.
4. Пальчикові ігри.
Сенсорна моторика позитивно впливає на розвиток кори головного мозку. «Інтелект дитини знаходиться на кінчиках її пальців».
5. Зацікавленність у мовленні.
Озвучуйте для дитини будь-які дії. Вигадуйте ігри, в яких промовляйте все, що відбувається.

«ГІПЕРМОБІЛЬНІСТЬ СУГЛОБІВ» - 2

Основні терапії при ГМС та СГМС.

Немедикаментозна терапія:
- рівновага між фізичними навантаженнями та порогом їх переносимості конкретним пацієнтом;
- виключення навантажень та ситуацій, що викликають біль і дискомфорт;
- зведення до мінімуму ймовірності травм;
- застосування тренувальних навантажень і лікувальної фізкультури (гімнастика для суглобів). Рекомендовані: плавання, дозована ходьба, велотренажери. Заборонені навантаження – штанга, гирі, а також бокс, боротьба; для певних пацієнтів – професійний спорт і танці;
- укріплення м’язів, що оточують суглоб (ізометричні вправи при мінімальних рухах у суглобі);
- лікувальний масаж, загартовування (обливання, обтирання);
- фізіотерапія.

Лікувальне харчування:
- їжа збагачена білками, вітамінами, мікроелементами;
- баланс K, Mg, Na;
- омега D3 (риб’ячий жир);
- свіжа зелень (шпинат, мангольд, листя гірчиці);
- збалансоване харчування;
- уникнення фаст-фуду, газованих напоїв.

Медикаментозна терапія.

Ортопедична корекція (для дорослих):
- еластичні бандажі (ортези) для штучного обмеження обсягу рухів у суглобі;
- корекція плоскостопості.

Висновок: ГМС не є вирок, особливо в ранньому віці. СГМС трохи неприємніший діагноз, але і з ним можливо «працювати».

«ГІПЕРМОБІЛЬНІСТЬ СУГЛОБІВ»

Гіпермобільність суглобів (ГМС) – це перевищення об’єму рухів у одному або декількох суглобах. ГМС – прояв порушення розвитку сполучної тканини. В організмі людини сполучна тканина становить майже половину маси тіла і має складну будову.

Треба розрізняти ГМС у дитячому і дорослому віці.

ГМС спостерігається майже у 50% дітей віком до 2-3 років, але надалі відбувається зменшення цієї частки приблизно до 20 років, коли стан сполучної тканини стабілізується. У дітей до трирічного віку ГМС трапляється з рівною частотою у хлопчиків і дівчаток, а в пубертатному періоді – частіше у дівчаток.

Відомо, що поширення ГМС серед дорослих становить 10-25 %. У жінок частота й вираженість ГМС більша, ніж у чоловіків.

ГМС часто виявляється у спортсменів, особливо певних спеціалізацій (футбол, легка атлетика, гімнастика, плавання, боротьба, гандбол, велогонки). Ознаки ГМС: можливість приведення великого пальця до передпліччя; перерозгинання в ліктьовому суглобі; можливість перерозгинання пальців при розгинанні зап’ястка; перерозгинання в колінному суглобі; поздовжня плоскостопість.

(Один з проявів ГМС у дитини шкільного віку- неможливість довго писати, жалоби на біль у пальцях. При натисканні на ручку перерозгинається дистальний (перший) суглоб вказівного пальця, виникає напруга і біль. Наслідок: дитина відмовляється писати або тримає ручку між вказівним і середнім пальцями).

Синдром гіпермобільності суглобів (СГМС) – виявляється у дорослих із ГМС. Для розуміння взаємовідношень між СГМС та ГМС необхідно пам’ятати: синдром гіпермобільності суглобів = гіпермобільність суглобів + симптоматика.

Клінічне значення СГМС також визначається не тільки ускладненнями з боку опорно-рухового апарату, але й поєднанням з іншими ознаками. У таких випадках використовують термін «гіпермобільний синдром». Він відображає стан не тільки опорно-рухового апарату, але й усього сполучнотканинного комплексу (ГМС, підвивихи, зміни шкіри, порушення з боку хребта, з боку очей тощо).

P.S: принципи роботи з ГМС будуть розглянуті у наступному дописі.

Валеологічні нотатки (Анатомія)

«ПРИКУС - або про що мовчала Зубко»

Правильний прикус це не тільки естетичний елемент людини, а ще й покажчик збалансованості анатомічної і фізіологічної.

Що впливає на формування прикусу:
- плагіоцефалія;
- смоктання пальця у ві сні;
- анатомічні зміни (впершу чергу нахил таза);
- захворювання зубів;
- дихання ротом.

На що впливає неправильний прикус:
- захворювання нижньощелепного суглоба;
- вимова звуків;
- захворювання шлунково-кишкового тракту.

Як слідкувати:
- соосність центральної лінії верхньої і нижньої щелеп;
- зуби нижньої щелепи повинні заходити під зуби верхньої щелепи;
- систематичне відвідування стоматолога.

Профілактика:
- відвідування остеопата;
- введення в раціон не перетертої їжі (згідно віку);
- контроль аденоідів;
- догляд за ротовою порожниною.

Висновок: У формуванні правильного прикусу важливу роль відіграє контроль спеціалістами. Але й з боку батьків повинні вживатися певні заходи контролю і формування навичок дитини.

Валеологічні нотатки (Анатомія)

«БАНАНЧИК» і з чим його «їдять»

У кожного з нас є комфортна сторона і не дуже. Нам зручно закидати певну ногу на ногу, спиратися на підлокітя якоюсь рукою, нахиляти голову в певний бік коли ми замислюємось чи відпочиваємо. Чому так?

Ця звичка родом із дитинства, точніше з внутрішньоутробного становища. Тому всі ми народжуємося з «бананчиком» (певним нахилом) вліво чи вправо. Тому у всіх дітей є настановна кривошия. Чим ближче дитина м’язово до гіпертонусу, тим легше це побачити.

Відстежити «бананчик» дуже легко. Дитина більше дивиться (повертає) голівку на якийсь бік. Коли вона лежить на спинці одна нога більш тягнеться до тулубу, а друга витягнута. У більш старшому віці засинаючи в колисці, ергорюкзаку або автокріслі дитина «сповзає» на один бік. Щоб продіагностувати нахил у дошкільному віці є певні тестові вправи-завдання які допоможуть відстежити відхилення тулубу від центральної вісі.

Чим же небезпечний «бананчик»? Справа в тому, що з одного боку м’язи будуть перенапруженні, а з іншого перерастягнуті. Напружений м’яз буде в процесі росту формуватися вкороченим. І в клінічному стані може сформуватися перекіс, закріплений зоною росту.

Але не все так погано. Вчасно виявивши «бананчик» і звернувшись до спеціаліста ситуацію можна виправити. Є певні вправи і компенсаційні рухи (на кожен вік свій набір), певні поради, як для батьків так і для дітей, які м’яко «з’їдають бананчик».

Висновок: «Бананчик» є нормою. Протягом життя він може давати свої прояви у різному віці. Виправляти чи компенсувати його обов’язково.

Валеологічні нотатки (Анатомія)

«АХІЛЛ» - міфи не брешуть»

Сьогоднішня розповідь про ахіллове сухожилля. Яку роль воно відіграє і чому треба за ним слідкувати і берегти.

Через своє розташування (починається в місці злиття головок литкового м'яза і камбалоподібного м'яза і з'єднує їх з п'ятковою кісткою) ахіллове сухожилля сприяє підошовному згинанню стопи у гомілковостопному суглобі.

Травми або перенапруження (скорочення) ахіллу призводять до зниження рухливості стопи. Неможливо при розігнотому коліні потягти стопу на себе. При опорі, стоячі на всю стопу, виникає напруження литкового м’яза, тягнучій біль, з’являється бажання стати на миски. Розрив ахілла призводить до неможливості розігнути стопу. Хода порушується, з'являється сильна кульгавість, а іноді через біль людина взагалі не може ступити на ногу.

З огляду на це стає зрозумілим міф про давньогрецького героя Ахіллеса. Який загинув вражений у п’яту стрілою Паріса, що у неможливило його пересування.

Висновок: профілактичні вправи направлені на розтягування ахіллового сухожилля і збереження його рухливості дуже важливі у будь якому віці.

PS: у жінок які проводять на шпильках заввишки 6 см більше 4 годин на день з часом ахіллове сухожилля скорочується на 13% і потовщується на 25%.

Валеологічні нотатки (Анатомія)

«ТАЗ - знати та допомагати»

Всі діти народжуються з так званим нерозгорнутим тазом («скрученим тазом») - відстань між тазовими кістками значно менша ніж у дорослих. Це необхідно для народження (найбільший розмір має голова). Лише к 6-8 рокам таз розкривається по крижу в те положення, в якому зостанеться на все життя. Так званий «дорослий таз». Однак не завжди він розгортається на достатній кут (тому є певні причини) і ми бачимо дорослих людей з поставою, яка свідчить про недорозгорнутий таз.

Які загрози несе недорозгорнутий таз:
- вальгусна постава стопи;
- Х-подібна форма ніг;
- нахил тазу вперед;
- додаткове навантаження на колінний і кульшовий суглоб.

Що робити? Контроль і профілактика!
- плавання, велосипед, правильне положення сидячі - «+»;
- велобіг, батут, триколісний самокат, сидіння в позі «W» - «-»;
- профілактичні вправи («метелик» сидячі і лежачі; «прапорець» і т.ін.).

Висновок: Таз дитини вужчий ніж дорослого. «Розкриття» таза важливе для подальшого життя (постура, народження дитини і т.ін.). За «розкриттям» тазу бажано наглядати і допомагати.

PS: За деякими даними, таз продовжує розширятися протягом всього життя.

Скелет таза:
1 — крижі
2-4 — тазова кістка (2 — клубова, 3 — сіднична, 4 — лобкова)
5 — лобковий симфіз
6 — вертлюжна западина
7 — затульний отвір
8 — куприк

Валеологічні нотатки (Анатомія)

«Сутулість - хвороба чи компенсація»

Під час прийому дуже часто чую скаргу: «Він/вона сидить постійно згорбившись. Я кажу - Сядь рівно, але вистачає хвилин на п’ять. Він/вона постійно сутулиться, спина як гачок. Може купити Корсет коректор постави?».

Давайте розберемося у чому причина сутулості у дітей.

Коли дитина росте - поперековий лордоз не завжди встигає сформуватися відповідно довжині хребта. На це є декілька причин (сидіння у памперсі, спадковість, фізіологія), але зараз не про це. Коли лордоз не достатній іде перенапруження найдовших м'язів спини, центр ваги зміщується догори і дитина компенсує це збільшуючи грудний кіфоз. От вам і сутулість. При такій поставі виникає відчуття «падіння» уперед. Дитина це компенсує або ходінням на мисках (особливо при швидкій ході) або додаванням прогину у попереку за рахунок вип’ячування живота.

Висновок: недостатність лордозу у юному віці не є хворобою. При цьому дитина сутулиться бо це є фізіологічною компенсацією. Немає сенсу дорікати їй, що вона не може сидіти з рівною спиною. А от почати робити комплекс вправ для виправлення ситуації - є. Доки дитина росте цей комплекс треба періодично повторювати.

PS: Для перевірки достатньості лордозу є проста вправа-тест.

Валеологічні нотатки

Сбогодні ми розглянемо анатомічні, фізіологічні та психологічні показники дитини на які повинні звернути увагу батьки. Розглядати будемо вік від 1 до 7 років.

Частина 1. Анатомія

1. Відхилення тулубу від центральної вісі.
3. Постава стопи - вальгус чи варус (див. допис «Вальгусна стопа»).
4. Рухливість ахіллового сухожилля.
5. Розкриття тазу.
6. Достатність лордозу (поперекового прогину).
7. Прикус.

Частина 2. Фізіологія

1. Початок і розвиток мовлення.
2. Рухливість язика та міміки.
3. Процес дефікації.
4. Дихання носом.
5. Сон і циркадний ритм.

Частина 3. Психологія

1. Нав’язливі, повторювані рухи.
2. Гіпер чи гіпоактивність.
3. Зацикленість на чомусь одному (колекціонування).
4. Відношення до тварин.
5. Соціальні навички.

Більш детально кожен пункт буду розглядати у своїх дописах. Якщо є якісь побажання у першочерговості пишіть у коментарях.

СТРАХ І ЗДОРОВ'Я

У своїй роботі я стикаюся з одним цікавим фактом: Будь-які болючі відчуття викликають у пацієнта почуття страху. Іноді воно настільки сильне, що призводить до панічних атак.

Я почав розбиратися з цим моментом і дійшов цікавого висновку: Людина боїться не самого болю, а невідомості.
Нерозуміння причин того, що відбувається, призводить людину в стан страху за своє здоров'я і життя.

Адже «Біль - це сторожовий пес здоров'я». Працюючи з цим станом, я виробив тактику проходження пацієнта через свій страх і відпускання його.

1. Визначити причину виникнення больового синдрому (БС).
2. Зрозуміти, що саме призвело до БС.
3. Навчити пацієнта, як і з чим треба працювати, щоб ситуація не повторилася.

Усвідомлення та прийняття цих трьох пунктів допомагає впоратися зі страхом перед болем/хворобою.

Тому на прийомі я навчаю пацієнтів:
1. Справлятися з БС.
2. Розуміти причину виникнення БС та знати методи роботи з причиною.
3. Як зберегти та підтримати своє здоров'я.

За час моєї праці з маленькими пацієнтами в мене накопичилось багато запитань від їх батьків. Проводячи огляд я ретельно відповідаю на ці запитання з точки зору медичного, остеопатичного і особистого підходу. Є особисті, а є ті, що виникають знов і знов. Не те щоб я заморився на них відповідати але кожного разу як я чую ці запитання, розумію, нам усім не вистачає валеологічної грамотності, нас її просто не навчають. Тому на своїй сторінці хочу відповісти на декілька з них, щоб якнайбільше батьків отримало відповідь. І почнемо ми з вальгусу.

ВАЛЬГУСНА СТОПА

По-перше - вальгусна стопа до 4-5 років вважається звичайною постановою стопи. По-друге - розглянемо вальгус у різні вікові проміжки.

1. Від перших кроків до 2-2,5 років.
В цьому віці дитина ще тільки навчається тримати рівновагу вертикально, вестибулярний апарат не досконалий. Пам’ятаєте як ви в перший раз стали на ковзани або ролики, незалежно від віку. Як ви тримали ноги щоб втримати рівновагу? Коліно до коліна, стопи на вальгус, таз трохи назад. Так набагато легше втримати рівновагу коли не відчуваєш жорсткої опори. Це на підсвідомості. От і дитина саме так тримає вертикальну рівновагу.

2. Від 2-2,5 до 6-7 років.
В цьому віці ми бачимо трохи іншу картину. Дитина починає ставити стопу правильно (не завалюючи всередину) батьки заспокоюються. Але минає якийсь час і знову ми бачимо вальгусну поставу стоп. У чому ж справа? Вже все було добре. Так, та не зовсім.
Всі діти народжуються з так званим «скрученим тазом» і лише к 6-8 рокам він розкривається по крижу в те положення, в якому зостанеться на все життя. Так званий «дорослий таз».
Ось вам і причина. Дитина росте і дуже активно. Не завжди співпадають кут, на який розкрився таз, і довжина стегнової кістки. Якщо вона випереджає, то знов - коліно до коліна, стопи на вальгус, таз трохи назад. Коли таз «дороскриється» вальгус знову зникне. І так на протязі усього другого періоду.

Підіб’ємо підсумок перших двох етапів:
- Вальгус у цьому віці є відносною НОРМОЮ.
- Лікувати його НЕ ТРЕБА, а от робити профілактику - ОБОВ’ЯЗКОВО! (Вправи для ніг та тазу, ортоковрик, «правильне» взуття). Треба знати, що посилює вальгус, а що допомагає в його профілактиці.

3. Від 8 до 14-15 років.
Якщо на цьому етапі вальгус зберігся, тому є декілька причин. Але всі вони є наслідками невирішених питань перших двох етапів. Вправи по виправленню або компенсації вальгусної стопи вже відрізняються від попередніх. На цьому етапі ще зберігається певна рухомість в суглобах, критичних для виправлення вальгусу. Тому при наполегливій праці відсоток позитивних змін дуже високий. (Велике значення має включеність у роботу пацієнта, його зацікавленість в досягненні результату).

4. Від 16 і далі.
На цьому етапі ми повинні розуміти, що мова йде вже виключно про компенсацію вальгусної стопи (за винятком деяких випадків). Та попри все, при правильному підході, можливо зробити багато корисного для здоров’я як своїх нижніх кінцівок так і для всієї постури (постаті).

І на останок: варусна стопа, на відміну від вальгусної, повинна лікуватись. Ортопедична обув і таке інше саме для цього випадку.

Бережіть свої ніжки змалечку.
Приділяйте їм увагу.
Бажаю міцного здоров’я і мирного неба.

Стисло про сколіоз

Ми не розглядатимемо вроджені та травматичні випадки.

Спочатку класифікуємо можливі відхилення.

1. С-подібна. Відхилення осі хребта ліворуч або праворуч. Буває у грудному чи поперековому відділах.
2. S-подібна. Торкається обидва відділи хребта. Здебільшого зустрічається у дівчаток.
3. Кіфотична постава (сутулість). Грудний відділ.
4. Гіполордоз. Зменшення прогину поперекового відділу хребта.

Розглянемо кожний пункт.

1. Зумовлений перенапругою певної ділянки найдовшого м'яза спини.
2. Зумовлений перенапругою певної ділянки найдовшого м'яза спини по діагоналі.
3. Різні фактори: недостатній поперековий лордоз, нахил таза вперед, професійна діяльність.
4. Нахил тазу назад.

Корекція.

1. Розслаблення напруженої ділянки та стимуляція переростяненої.
2. Те саме, але по діагоналі. Плюс психосоматична корекція.
3. Формування лордоза, краніосакральний підхід.
4. Краніосакральна терапія спільно з коригуючими вправами.

Результат.

Часовий проміжок досягнення результату має пряму залежність від низки причин (вік пацієнта, ступінь сколіозу, готовність працювати самостійно і т.д.)

Але він, результат, є завжди.

Під час моєї практики до мене іноді звертаються батьки з питанням: «В якому віці краще віддати дитину до школи?»
Я відповідаю і пояснюю з точки зору дитячої психології. Завше мене чують. Тому викладаю свою аргументовану відповідь тут.

«Головне завдання дитинства - це награтися!». І це важливо розуміти батькам. Гра для дитини - це інструмент пізнання навколишнього світу; це моделювання соціальних відносин; це відіграш соціальних ролей.

«И г р а — это особая форма освоения реальной социальной дей­ствительности путем ее воспроизведения. Она представляет собой тип символико-моделирующей деятельности. Игра как модель содержит в себе «культурный код» детского развития (В.П. Зинченко). Игра — эмоционально насыщенная деятельность, она захватывает ребенка целиком. Мотив игры лежит в самом игро­вом процессе; формула мотивации игры — не выиграть, а играть.

Ведущий тип деятельности в дошкольном возрасте — сюжетно-ролевая игра.»

(Шаповаленко «Возрастная психология»)

У шість років дитина ще емоційно-розумово та фізично не готова до навчання у школі. Саме тому вік з 5 до 7 років називається дошкільним віком. Які ж ознаки «незрілості» в цьому віці. Перерахую тезово (мовою оригінала) з книги В. А. Крутецький «Психологія»:

«Прежде всего надо иметь в виду, что ребенок шести лет по степени своего физического и психического развития значительно отличается от семилетнего ребенка. Он не просто на год младше, он отличается качественным своеобразием анатомо-физиологической организации и психического склада.
- У шестилетних детей еще слаб и чувствителен позвоночник (его следует оберегать от искривлений, следить за позой, осанкой детей). Запомним и то, что недостаточно развита тонкая и точная координация работы мышц кисти руки (что надо учитывать при обучении письму, рисованию).
- Шестилетний ребенок часто испытывает затруднения в восприятии и дифференциации временных показателей и интервалов. Перечисляя дни недели, он говорит, например, «воскресенье, понедельник, завтра, вчера, май».
- Внимание ребенка шести лет еще недостаточно устойчиво, непроизвольно, он часто отвлекается. Объем внимания узок, он способен сосредоточиться одновременно только на 1-2 объектах.
- Память шестилетнего ребенка отличается высокой степенью развития механического запоминания, связанного с буквально точным воспроизведением (на основе неоднократного повторения).
- Дети еще не умеют управлять своим запоминанием, некоторые из них даже не понимают, что означает требование взрослых запомнить. Самоконтроль запоминания еще не сформирован. Хорошо, быстро и прочно запоминается то, что интересно, что произвело сильное впечатление.
- Образная память пока еще преобладает над словесно-логической, несмотря на заметное развитие последней.
- Отмечается неупорядоченность, разрозненность, отрывочность, несвязанность имеющихся у шестилетних детей знаний, отсутствие умений обосновывать, аргументировать, доказывать (многие вообще не понимают, что значит «доказать»).
- Им трудно удерживать в сознании одновременно несколько признаков, которые необходимо сопоставлять, соотносить при решении той или иной мыслительной задачи.
- Характерна и так называемая «центрация мышления», когда ребенок воспринимает окружающее только со своей собственной, реально занимаемой им позиции (он «в центре», и позиция эта для него единственно возможная). Например, он знает, где у него правая и левая рука, но не может определить правую и левую руку у человека, сидящего напротив.
- Диалогическая речь (типа «вопрос - ответ») преобладает над монологической речью, которая заметно развивается: постепенно ребенок овладевает умением пересказать сказку, рассказать о каком-то случае.
- Интересной и важной особенностью речи шестилетних детей является так называемая эгоцентрическая речь. Это речь, направленная на самого себя, обращенная к себе, не служащая целям общения. Играя, занимаясь лепкой, рисованием, конструированием, ребенок часто словно беседует сам с собой, ни к кому не обращаясь, рассказывает самому себе о своих действиях, словно комментирует их.
- Ребенок часто еще не умеет мыслить про себя, а мыслит вслух. Эгоцентрическая речь ребенка и есть средство осознания им своих действий, средство через громкое проговаривание управлять, регулировать, планировать свою деятельность. И эгоцентрическая речь не отмирает, а постепенно преобразуется во внутреннюю речь. Эгоцентрическая речь необходима ребенку.
- Развиваются мотивы поведения. Наряду с преобладающими в этом возрасте личными мотивами начинают приобретать значение и общественно значимые, коллективистские мотивы. Ребенок уже довольно четко дифференцирует мотивы «хочу» и «надо». Хотя мотив «хочу» и является в начале этого возраста доминирующим.
- Ребенку трудно сдерживать себя, активно тормозить нежелательные действия, регулировать свое поведение с помощью волевого усилия. Сознательное управление своим поведением, по сути дела, только начинает формироваться».

Враховуючи усе вище перераховане ми бачимо, що краще починати шкільне навчання з семи років. Звісно є інші фактори які ми з вами тут не розглядаємо. Це фактори акселерації, родинних відносин, виховання і таке інше. Безумовно бувають винятки. Але з огляду на сучасний розвиток дітей (починають більш пізніше розмовляти (фактори, що впливають на це, ми розглянемо окремо); зростають у більш техногенному просторі (телефон, планшет, телевізор); дефіцит часу і спілкування в родині) краще дати їм часовий простір на «дозрівання» до шкільного процесу.