Gonzo Invest

Nikola чистий прибуток
2023: -$966 million
2022: -$784 million
2021: -$690 million
2020: -$371 million
2019: -$89 million
2018: -$64 million
--
Пікова ринкова капіталізація: $34 мільярдів
Теперішня капіталізація: $866 мільйонів

Berkshire Hathaway повідомляє про зростання операційних прибутків на 28% і рекордні грошові кошти в розмірі 167,6 мільярдів доларів. «Беркшир зараз має – безумовно – найбільший чистий капітал за GAAP серед усіх американських компаній.

1000 років стабільності і долар раннього Середньовіччя - Візантійський солід.
У 395 році Римська імперія остаточно розпалася на дві частини - Західну і Східну. Західна Римська імперія зникла з політичної карти світу в 476 році, а Східна стала називатися - Візантійською імперією (Візантією), яка існувала майже тисячу років.
Західна Європа раннього Середньовіччя успадкувала грошові системи від римлян, у тому числі в цей історичний період у державах Європи раннього середньовіччя, а саме Франції, Німеччини, Італії, Англії основною розрахунковою грошовою одиницею був - римський солід.
Солід також кувався і в Візантії, в правонаступниці Східної Римської імперії, аж до падіння Константинополя в 1453 році.
Тому візантійська валюта аж до другого тисячоліття була основою грошової одиниці у всіх країнах, прилеглих до Візантійської імперії.
Візантійський солід можна назвати - "доларом раннього Середньовіччя", оскільки він тоді виконував роль "світових грошей".
Лише кілька державних монетних дворів мали право чеканити соліди, а також існував державний контроль за видобутком дорогоцінних металів.
Також візантійські монети були найвищої технології на той момент.
При їх виготовленні використовували передове обладнання - токарні верстати.
Зображення на таких монетах виходило дуже якісним і підробити їх було практично неможливо.
На території Візантійської імперії було заборонено обіг будь-яких іноземних валют.
Золотий вміст візантійських солідів був приблизно однаковим протягом усього часу існування Візантійської імперії.
Візантійські соліди також отримали широке поширення в Західній Європі в період раннього Середньовіччя і в подальшому і в Русі.
Шориков С. А.

В п'ятницю індекс японського фондового ринку Nikkei сягнув 34-річного максимуму. Однак, якщо враховувати total return, який включає дивіденди, прибутковість з 1989 становить понад 70%.
Якби інвестор вклався в японські акції на їхньому піку у 1989 році, він би вийшов у нуль (включаючи дивіденди), лише у 2017 році – після довгого очікування у 26 років.
Зараз є популярною стратегія купи індекс США і тримай до пенсії, як бачимо на досвіді Японії дана підхід є не завжди найкращим.
Не є інвестиційною рекомендацією

«Багато успіху можна пояснити бездіяльністю. Більшість інвесторів не можуть встояти перед спокусою постійно купувати та продавати». «Млявість, що межує з лінню, повинна залишатися наріжним каменем інвестиційного стилю». - Воррен Баффет

NVIDIA передова високотехнологічна компанія, розмір якої перевищує ВВП росії. Вона настільки велика, що Goldman Sachs каже, що це найважливіші акції на планеті. Кожна бабуся володіє частиною цього чуда. Якщо Ви пропустите заробіток сьогодні ввечері, світ може завалитися. Скільки акцій Ви готові купити?"

17 найкращих цитат Чарлі Мангера
1. Інвестування - це те, коли ви знайдете кілька чудових компаній, а потім сидите на дупі.
2. Великі гроші не в купівлі чи продажі, а в очікуванні.
3. Як Уоррен, у мене була значна пристрасть розбагатіти, не тому, що я хотів Ferrari - я хотів незалежності. Я дуже цього хотів.
4. У нас є пристрасть до того, щоб все було просто.
5. Припускайте, що життя буде дійсно важким, а потім спитайте, чи впораєтесь ви з цим. Якщо відповідь "так", то ви перемогли.
6. Якби інвестування не було важким, всі були б багатими.
7. Не треба бути геніальним, тільки трохи мудрішим за інших хлопців, в середньому, на довго-довго.
8. Бажання швидко розбагатіти досить небезпечне.
9. Ті, хто продовжує вчитися, будуть продовжувати підніматися в житті.
10. Ніяк не можна жити адекватним життям, не роблячи помилок.
11. Визнання того, чого ти не знаєш, є світом мудрості.
12. Немає кращого вчителя за історію у визначенні майбутнього. У підручниках з історії за 30$ є відповіді на мільярди доларів.
13. Багато людей з високим IQ - жахливі інвестори, тому що у них жахливий темперамент.
14. Очікування допомагає вам як інвестору, і багато людей просто не можуть чекати. Якщо ви не отримали ген відкладення -ратифікації, вам доведеться дуже важко працювати, щоб це подолати.
15. Один з найкращих способів уникнути неприємностей - це бути простим... система часто виходить з-під контролю.
16. Знати те, чого ти не знаєш, корисніше, ніж бути геніальним.
17. Якщо бізнес заробляє 18% на капіталі за 20-30 років, навіть якщо ви платите дорого, у підсумку ви отримаєте гарний результат.

Економіст і керуючий фондом Джон Хассмен: ринок наразі переоцінений на другому місці з 1929 року (найбільш переоцінений у період після 1929 року був у 2021 році). Використаний показник оцінки: нефінансова ринкова капіталізація до нефінансової валової доданої вартості (в основному модифікований показник Баффета).

Уоррен Баффет заробив понад 95% свого багатства після свого 65-річчя (Баффету зараз 91 рік). Складні відсотки схожі на снігову кулю. Чим довше ти катаєшся, тим більша вона стає.

З 2010 року державний борг/ВВП зріс у всіх країнах G7, крім Німеччини.

У Франції, де виникло саме поняття "рантьє", звичай жити на доходи від цінних паперів також був досить поширеним. Перші рент’є з'явилися у великих французьких містах ще в XVII столітті, і незабаром вони складали вже досить помітну соціальну групу. У 1638 і 1639 роках виплата ренти була тимчасово скасована, багатьох рантьє чекало неминуче занепадання. У Парижі, Руані та інших містах почалися протести серед рантьє, критикували владу. Особливо багато рантьє з'явилося в часи Людовика XIV, коли випуск процентних паперів набув масового характеру, а проекти Джона Ло ще більше сприяли збільшенню цього соціального шару. Кількість рент’є в Франції зросла з 0,824 млн у 1850 році до 4,6 млн у 1901 році - 11,7% населення, що становило тоді 39,3 млн осіб. "Тут у кожного мрія - стати рантьє". Власників цінних паперів у Франції було 9,17% населення. "Купившому облігації на 100 франків обіцяють, що він заробить на них 200 франків у майбутньому році. І публіка несе останні гроші... Все це сталося завдяки... рекламі. У країні є такі люди, які називаються рантьє. Часто це старець із старухою, які, накопичивши невеликий капіталець, сидять на сонечку, нічого не роблять, не працюють, а все думають, як би, не працюючи, нажитися". Образ рантьє часто зустрічається в французькій літературі XIX століття - наприклад, дружини Мазель у романі Еміля Золя "Праця". "Забезпечений від усіх небезпек стан давав цим рантьє перевагу над працюючими, над чиновниками з їх скудним заробітками і навіть над самими капіталістами - мільйонерами, постійно стоячи перед загрозою катастрофи". Шар рантьє особливо розширився у Франції в кінці XIX століття. З загальної кількості рантьє (у середньому, з урахуванням різних даних, 10%) дрібних було близько 2 млн (приблизно 5%). У США у 1900 році серед "багатої частини суспільства" кількість рантьє досягла 14%, у 1950 році - 26%, хоча ці цифри важко вважати інформативними, не знаючи чисельності "багатої частини суспільства" в розумінні даного автора. Власників цінних паперів, за даними Лондонської фондової біржі, у США було в 1913 році 5,53% від загальної кількості населення. Ставлення в суспільстві до рантьє в XIX столітті було переважно негативним. "Рантьє... створіння людське... ссавець, загін парижан, родина акціонерів, плем’я тупиків", - писав Оноре де Бальзак у нарисі "Монографія про рантьє", опублікованому у 1840 році. Бальзак вважав, що "римлянам, грекам, єгиптянам і персам абсолютно невідомо було те велике національне встановлення, яке іменується кредитом, вони ніколи не бажали повірити (а слово "кредит" і означає довіру) в те, що шматочок папірусу може замінити собою маєток ... Але, як би там не було, "удаліть рантьє - і... Париж втратить свої характерні особливості", - визнавав Бальзак. Поява шару рантьє стало закономірним розвитком кредитної системи та ринку цінних паперів. Цей шар розширюється з розвитком акціонерних товариств і банків, з створенням цілої грандіозної галузі торгівлі цінними паперами. Але, незалежно від того, як оцінювати критичні висловлювання про рантьє і саму життєву позицію рантьє, слід визнати, що виникнення цього суспільного шару є закономірним наслідком розвитку ринку цінних паперів.
Сергій Мошенський

Історія бульбашок. Штучний інтелект "дитинча бульбашки"

Мрії епохи рантьє. Частина перша
Рантьє існували ще в Давньому Римі, а в Венеції був розвинений «клас... дуже багатих рантьє». Однак особливий шар суспільства - індивідуальні інвестори, які отримували дохід від цінних паперів, - почав формуватися в Амстердамі в XVII столітті, де було 65 тисяч індивідуальних інвесторів, які вкладали свої заощадження в державні облігації та інші цінні папери. Поняття «рантьє» і «індивідуальні інвестори» за своїм змістом близькі, але не тотожні. «Рантьє» стало загальновживаним у промислову епоху найменуванням соціальної групи, яка жила лише на доходи від нерухомості або капіталу (в тому числі - від облігацій та інших цінних паперів). «Індивідуальні інвестори» (саме поняття з'явилося лише у другій половині XX століття) вкладають свої фінансові ресурси (найчастіше - заощадження) в цінні папери, але не позиціонують себе як тих, хто живе лише на ці доходи. В більшості випадків, окрім вкладень у цінні папери, індивідуальні інвестори займаються іншими видами діяльності. На початку XIX століття модно було жити на доходи від державних облігацій, особливо в Франції. Межі соціального шару рантьє були не зовсім виразними. Іноді до них включали осіб, які жили лише на ренту - це були рантьє у вузькому розумінні (але до них зазвичай відносили і власників будинків, які здавали в оренду нерухомість, і тих, хто жив на відсотки від банківських вкладів). Іноді до рантьє відносили осіб, які отримували лише додаткові доходи від цінних паперів - їх було значно більше. Це і були індивідуальні інвестори в сучасному розумінні. З початком формування середнього класу соціальний склад рантьє став розширюватися. Збільшення кількості індивідуальних інвесторів стало відображенням важливої тенденції - демократизації ринку цінних паперів та всієї сфери фінансових послуг. Проте в XIX столітті ця демократизація (за своєю сутністю пов'язана з процесами формування громадянського суспільства) ще не мала таких масштабів, як в кінці XX століття. Незважаючи на це, соціальна група, яка жила на доходи від цінних паперів, створила особливу «культуру рантьє». Кількість рантьє збільшувалася під час економічних підйомів і зменшувалася в періоди криз та спадів у економіці.
У 1760 році, на початку правління короля Георга III, в Англії існувало 17 тисяч окремих власників цінних паперів - переважно державних облігацій. Ці інвестори (в основному з Сіті, фінансового центру Лондона) були достатньо заможними. У 1804 році загальна кількість власників державних облігацій у Великій Британії становила 237,2 тисячі (2,5% населення), вони отримали на них 17,9 мільйонів фунтів прибутку. Максимальна кількість власників облігацій була в 1815 році - 267 тисяч (2,4% населення), вони отримали дохід 25,67%. Більшість з них були малими індивідуальними інвесторами, річний дохід яких не перевищував 200 фунтів. Близько 20% отриманого прибутку інвестори зазвичай вкладали в подальший купівлю державних облігацій. Оскільки прибутковість британських державних облігацій поступово знижувалась, почало зменшуватися й кількість їх власників - до 232 тисяч у 1822 році (1,9% населення, отриманий дохід 28,4%), 219 тисяч у 1850 році (1,2% населення, дохід 24,2%), 180,4 тисяч у 1870 році (0,8% населення, дохід 22,4%). Зі зниженням прибутковості британських облігацій інтереси рантьє перейшли на інші, більш дохідні папери - облігації, а потім акції залізничних компаній. У другій половині XIX століття, коли потік нових акцій спрямувався на британський ринок цінних паперів і на біржі, він остаточно витіснив державні облігації. По мірі формування середнього класу соціальний склад рантьє почав розширюватися. У другій половині XIX століття перевищення вільних фінансових ресурсів в Англії призвело до розквіту "культури рантьє", яка подальшим чином забезпечувала фінансову підтримку літературно-художньому модерністському середовищу початку XX століття. Англійська "культура рантьє" була пов'язана з менталітетом "джентльменського капіталізму". У британських "капіталістів-джентльменів" було звичаєм отримувати дохід від діяльності, не пов'язаної з виробництвом, тому їх так приваблювала не лише сфера фінансових послуг, а й життєва філософія рантьє. За деякими даними, у 1870 році було близько 170 тисяч рантьє (переважно жінок), а у 1911 році їх було 348,144 тисячі - 0,82% населення (42,5 млн людей на початку XX століття).
Ці дані, ймовірно, стосуються осіб, які жили лише на ренту і не мали інших доходів. За даними Лондонської фондової біржі, у 1910 році в Англії було 4,8 млн власників цінних паперів, які отримували дохід від них (індивідуальні інвестори у сучасному розумінні) - 10,6% населення, і за цим показником Англія посідала перше місце в світі. "Як багато рантьє класу в Англії! Із зростанням класу рантьє зростає також і клас людей, які позичають капітал, бо це одні й ті ж люди", - зауважував Карл Маркс у "Капіталі". Всього в світі до початку ХХ століття цінними паперами володіло приблизно 20 млн індивідуальних інвесторів. Загалом на початку ХХ століття цінними паперами володіло приблизно 20 млн індивідуальних інвесторів.

NVIDIA наступного тижня оголосить звіт про прибутки

Кореляція S&P 500 порівняно з 1929 роком = 0.94

І Баффет розпродає тех...
----
Уоррен Баффет продав 10 млн. акції Apple в 4 кварталі 2023 року — 1,1% від загальної долі Berkshire Hathaway в компанії.
UPD: Інвесткомпанія американського мільярдера Уоррена Баффета Berkshire Hathaway у четвертому кварталі 2023 року збільшила вкладення в нафтогазовий сектор, купивши 16 млн акцій американського гіганта Chevron. Зараз доля Berkshire Hathaway в Chevron зросла до 126 млн акцій вартістю $19 млрд.
Це випливає з матеріалів, які інвесткомпанія зробила в Комісії по цінним паперам і біржам (SEC) США.

Ринкова капіталізація Bitcoin перевищила 1 трильйон доларів США – це більше, ніж ВВП Нідерландів (991 мільярд доларів), Швейцарії (808 мільярдів доларів), Ізраїлю (522 мільярди доларів) та ОАЕ (508 мільярдів доларів). І більше, ніж капіталізація всієї Berkshire Hathaway, вартість якої становить 865,25 мільярда доларів🤡.

Ніколи не забувайте, цього разу все буде по-іншому😄. NVDA

Акцій США конкурують з 2000 і 1929 роками з точки зору найбільшої концентрації в історії. На п’ять найпопулярніших акцій Microsoft, Apple, Nvidia, Alphabet і Amazon припадає 25% капіталізації S&P 500.

Основні помилки інвесторів початківців

Маржа безпеки - це принцип інвестування, згідно з яким інвестор купує цінні папери лише тоді, коли їх ринкова ціна значно нижча за їхню внутрішню вартість. Простіше кажучи, Вашою метою має бути купівля активів вартістю 1 долар за 30-50 центів.

Купівельна спроможність 1$ 1900-2020. Не інвестувати це найбільший ризик. По іншим валютам ситуація ще гірша.

Ринкова капіталізація Nvidia зараз на понад 200 мільярдів доларів вища, ніж капіталізація всіх компаній енергетичного сектору S&P 500 разом узятих. Тим часом загальний чистий прибуток енергетичного сектору становить 147 мільярдів доларів проти 19 мільярдів доларів для Nvidia.

Більшість грошових коштів йдуть в технологічні фонди

Признавайтесь хто купував мексиканське песо😄

Ставка податку на доходи фізичних осіб:

🇫🇮 Finland: 56.95%
🇩🇰 Denmark: 56%
🇯🇵 Japan: 55.97%
🇦🇹 Austria: 55%
🇸🇪 Sweden: 52.3%
🇧🇪 Belgium: 50%
🇮🇱 Israel: 50%
🇳🇱 Netherlands: 49.5%
🇵🇹 Portugal: 48%
🇪🇸 Spain: 47%
🇦🇺 Australia: 45%
🇨🇳 China: 45%
🇫🇷 France: 45%
🇩🇪 Germany: 45%
🇿🇦 South Africa: 45%
🇰🇷 South Korea: 45%
🇬🇧 UK: 45%
🇮🇹 Italy: 43%
🇮🇳 India: 42.74%
🇮🇪 Ireland: 40%
🇨🇭 Switzerland: 40%
🇹🇷 Turkey: 40%
🇳🇴 Norway: 38.2%
🇺🇸 US: 37%
🇮🇩 Indonesia: 35%
🇲🇽 Mexico: 35%
🇵🇰 Pakistan: 35%
🇨🇦 Canada: 33%
🇧🇷 Brazil: 27.5%
🇪🇬 Egypt: 25%
🇳🇬 Nigeria: 24%
🇺🇦 Ukraine: 18%
🇭🇰 Hong Kong: 15%
🇷🇺 russia: 13%
🇷🇴 Romania: 10%
🇲🇪 Montenegro: 9%
🇬🇹 Guatemala: 7%
🇶🇦 Qatar: 0%
🇸🇦 Saudi Arabia: 0%
🇦🇪 UAE: 0%

У січні 1720 року, коли акції компанії становили 128 фунтів стерлінгів, директори поширювали неправдиві заяви про успіх і вигадливі історії про багатства Південного моря, а в лютому акції зросли до 175 фунтів стерлінгів.
Наступного місяця компанія переконала уряд дозволити їй взяти на себе більшу частину державного боргу в обмін на свої акції, обійшовши конкурентну пропозицію Банку Англії. Із зростанням довіри інвесторів ціна акцій піднялася приблизно до 330 фунтів стерлінгів до кінця березня.
Компанія South Sea Company отримала свій статут, що було сприйнято як вотум довіри до компанії, і наприкінці червня ціна її акцій досягла 1050 фунтів стерлінгів.
Але на початку липня інвестори почали втрачати довіру, і до вересня акції впали до 175 фунтів стерлінгів, що спустошило інвесторів.
У вересні того ж вересня Стюклі писав, що «світ [був] у крайній безладі, тисячі сімей зруйновані». Однією з найбільш вражаючих речей краху було те, що він торкнувся майже всіх верств суспільства, особливо еліти та установ, які інвестували значні суми, часто неодноразово. Королівське товариство втратило близько 600 фунтів стерлінгів, і багато його членів, у тому числі Ісаак Ньютон, серйозно втратили свої приватні рахунки. Але крах не був руйнівним для всіх. Наприклад, член британського парламенту і інвестор Томас Гай, продав свої акції за 600 фунтів стерлінгів кожна і виграв стільки грошей, що зміг заснувати нову лікарню в 1721 році: лікарню Гая в Саутворку.

«Я можу розрахувати рух небесних тіл, але не безумство натовпу» Ісаак Ньотон
Сер Ісаак Ньютон втратив цілий капітал 20 000 фунтів стерлінгів (що еквівалентно більше $ 3,6 млн в сьогоднішніх грошах) в 1720 р, коли в Лондоні надулася і лопнула «бульбашка Південних морів». Бувши найвеличнішим вченим у світі дії Ньотона за визначенням Грема є аж ніяк не розумними. Потрапивши під чужий вплив в ухваленні рішень, найвидатніший вчений світу повівся, як останній дурень.
Компанія South Sea була незвичайним бізнесом. Заснована в 1711 році, це було державно-приватне партнерство, яке було розроблено як спосіб консолідації, контролю та зменшення державного боргу та для того, щоб допомогти Великобританії збільшити її торгівлю та прибутки в Америці. Щоб це зробити, у 1713 році їй було надано монополію на торгівлю в регіоні. Частиною цього був asiento, який дозволяв торгувати африканськими рабами до Іспанської та Португальської імперій. Работоргівля виявилася надзвичайно прибутковою за попередні два століття, і громадськість викликала величезну довіру до цієї схеми, оскільки багато хто очікував, що прибутки від рабів різко зростуть, особливо коли війна за іспанську спадщину добігла кінця і торгівля могла початися всерйоз. Але неймовірна торгівля та прибутки, обіцяні Компанією, ніколи повністю не матеріалізувалися, і вона почала діяти майже виключно як свого роду банк. Він позичав гроші потенційним покупцям, що підтримувало попит на його акції та штучно завищувало їх ціну, створюючи «бульбашку». Більш ніж вдвічі більшу кількість доступних акцій було продано зацікавленій публіці, а гроші, що надходили від цих нових інвестицій, були використані для виплати фантастичних сум старшим інвесторам – дехто описав це як сучасну схему Понці.

10 найбільших країн за розміром ринків акцій і облігацій. ВВП США і Китаю майже рівні, а ринки капіталу дуже різні