Heyor

Ця книга — зібрання свідчень очевидців, представників різних епох: послів, співробітників дипломатичних місій, офіцерів, купців — про країну, що нині зветься Росією. Цікаво, що російська цензура не хотіла таких свідчень. Російські переклади іноді свідомо спотворювалися перекладачами, а деякі визначні твори, уривки з яких наведено тут, ніколи не видавалися російською мовою — зрештою, українською теж. Книга стане в пригоді вій­сько­­вим, дипломатам, бізнесменам, а також усім, хто хоче (або не хоче) мати справу з Росією.

Для західних аудиторій Славенка Дракуліч, хорватська письменниця і журналістка, стала голосом країн з-поза Берлінського муру ще до його падіння 1989 року. Її есеї були не тільки затребуваною оповіддю про життя в соціалістичному таборі: Славенка Дракуліч також однією з перших почала пояснювати, як жили у соцтаборі жінки. Уже класична книжка Дракуліч «Як ми пережили комунізм і навіть сміялися» відкрила Заходу цей жіночий світ — приватний, професійний, активістський. Він, утім, майже так само невідомий і нам, адже для тодішніх мешканців Радянського Союзу відвідини закордону, навіть «братніх» соціалістичних країн, були рідкісною нагодою і віхою в житті, а покоління, для яких подорожі не є чимось надзвичайним, побачили вже зовсім іншу Східну Європу. Дещо в цих есеях видається спогадами про минулу епоху, проте дещо зрезонує з досвідом навіть тих, хто народився вже після написання книжки.

«Європейський континент досі розділений. На місці давно зруйнованої Берлінської стіни пролягає розлам між Сходом і Заходом, що полягає у тому, в який різний спосіб люди обабіч продовжують проживати свої життя та сприймати світ. Чи є ці відмінності тінню комуністичного спадку, чи мають глибші підвалини? Що розмежовує нас сьогодні? Не достатньо стверджувати, що справа в різному сприйнятті минулого чи концепціях часу. Але відвідавши ці краї, ви швидко усвідомите, що ми, східноєвропейці, існуємо в іншому часовому поясі. Ми живемо в цьому столітті, та, водночас, успадкували минуле, сповнене міфів та казок про кровну та національну приналежність. Подорожній також помітить багато прозаїчних моментів, як от повсюдний дивний та нав’язливий запах, брудні вулиці, зіпсуті зуби місцевих, дивне ставлення до грошей, проблему з громадськими вбиральнями, те, що більшість людей брешуть чи хитрують, або ж мають звичку обвинувачувати інших у кожній своїй невдачі...» Відверта екскурсія в міське життя Будапешта, Тірани, Варшави та Заґреба, які ще продовжують акліматизацію в пост-комуністичних реаліях. Ця книжка не пропонує простих рішень чи політично-знеболювальної терапії. Радше Славенка Дракуліч, хорватка з непересічною свіжістю та широтою сприйняття, пропонує свої точні, але людяні спостереження, цінні потужною емоційною відвертістю та ограненою ясністю інсайтів.

Ця книжка розповідає про історію захоплення влади в Росії державною безпекою як інститутом і простежує всі етапи цього захоплення — від грудня 1917 року, коли було утворено ВЧК під керівництвом Фелікса Дзержинського, до сучасності, коли через каскад неконституційних маневрів влада в Росії опинилася в руках ФСБ, а крісло президента здобув колишній директор ФСБ Володимир Путін. Читач виявиться свідком смертельної і кривавої боротьби між держбезпекою та компартією, яка завершилася перемогою КГБ над КПРС у 1991 році й над усією країною — у 2000-му, коли президентом, навічно, став Путін.

Византийская империя просуществовала 1123 года и 18 дней — намного дольше любой другой державы Запада или Востока. Последовательница великого Рима, она стала первым правовым христианским государством в мире, сплотив самые разные народы, назвавшие себя ромеями. Раскинувшись в Европе и в Азии, простирая власть на северную Африку, Ромейская держава играла ведущую роль в средневековом мире. И даже исчезнув, она продолжила влиять на мировую историю. Эта книга даст возможность взглянуть на Ромейское царство глазами его жителей, услышать «шепот времени», почувствовать атмосферу эпохи с ее печалями и радостями.

Что ж, это было достаточно увлекательно, к тому же читается история на одном дыхании. Но я почему-то так до конца и не смогла поверить в то, что именно эти события сделали Сноу таким жестоким и беспощадным.

Изначально главный герой не вызвал никаких положительных эмоций - он самовлюбленный, эгоистичный и горделивый, хотя поводов для высокомерия практически не осталось. Его некогда богатый и знатный род обнищал, питаясь теперь одной капустой и перешивая старую одежду. Они продали практически всю мебель и памятные безделушки, но продать пентхаус в центре города не позволяет все та же пресловутая гордость и мысль: "Что скажут люди?". Кориолан строит из себя аристократа, при этом его кузина крутится как белка в колесе - работает за гроши и объедки с барского стола, готовит для семьи, шьет и прибирает. Она спит урывками и жертвует себя ради призрачного шанса, что в будущем Кориолан изменит их жизнь. Бабушка Сноу потихоньку выживает из ума, поэтому даже ее былые связи не приносят семейству никакой пользы. Да, все они видели много ужасов на войне, голодали, страдали и мерзли, но это не значит, что надо потерять сострадание и начать жить за счет мучений других...

Но начинаются десятые Голодные игры, и руководство желает привлечь к организации учеников академии, сделав их менторами трибутов. Для Сноу появляется шанс показать, что он лучше остальных, но при распределении ему достается невзрачная девушка Люси Грей из 12-го Дистрикта, хилая и слабая на вид. Поэтому Кориолан пойдет на любые поступки, чтобы добиться победы, причем не сколько для Люси, сколько для себя, ведь ментор-победитель будет бесплатно учиться в университете, что определенно станет спасением для семейства Сноу.

Влюбленность в неправильную девушку выбила Кориолана из колеи, заставив пожертвовать своим будущим. Но подлинные ли это чувства? И сможет ли он отказаться от всего ради свободы?

Мне понравилось, как показано развитие Голодных игр, когда из простой битвы на арене оно перерастает в масштабное действо со ставками, дронами и пожертвованиями. Также автор смогла связать между собой приквел и основную трилогию: сойки-пересмешницы, китнисс, песни, бунтарство, 12-й Дистрикт.

Как итог, книга определенно произвела впечатление и вернула в мир Голодных игр. Очень советую всем поклонникам трилогии, ведь некоторые подробности заставляют взглянуть на серию с другой стороны.

__________
Баллада о змеях и певчих птицах, Сьюзен Коллинз
Рецензия: Наталия ~
Оценка: 4.5 # # ☀️☀️☀️☀️🌤

Heyor updated their phone number.

Heyor updated their business hours.