Monami GROUP

🎬 "Барбі та Кен на креативному брифінгу в MONAMI GROUP" 🎭

📅 День: П'ятниця
🕒 Час: 11:00
📍 Місце: MONAMI GROUP

Дорогі друзі, сьогодні ми маємо особливий день! До нас завітали неперевершенні Барбі та Кен! Їх присутність наповнила наш креативний брифінг магічною енергією та створила вишуканий настрій.
Зараз, коли Барбі та Кен з нами, немає меж для нашої креативності!
Поєднання їх стилю та елегантності додасть нашим проектам вишуканості, а їх відчайдушна відданість трендам допоможе створити неперевершені рекламні кампанії.
Нехай цей день стане поштовхом для нашої команди створити дивовижні ідеї, які захоплять світ і залишаться в серцях наших клієнтів.
#креативнийБрифінг #БарбіТаКен #ідеїНаМаксимумі

Сьогодні наш Head of Design Євген продовжить проект "Як ти?" та розкаже на чому зосередився у цей важкий час, щоб допомагати тим, хто цього потребує.
"Зустріти війну було дуже важко, але я стараюся триматися міцно та не дивитися назад. Як багато людей в Україні, я також відчув багато печалі та страху, але в той же час побачив неймовірну силу та єдність нашого народу.
Я намагаюсь зосередитися на позитивних речах в житті та робити все можливе, щоб допомогти своїм співвітчизникам та підтримати тих, хто потребує допомоги. Я вірю, що разом ми можемо пережити будь-яку складність та досягнути миру та процвітання в нашій країні."
Діліться своїм досвідом заповнивши форму:
https://forms.gle/7n8hETov1Jj2G1mu5

Наша New business manager Лєнмара, яку війна застала не в Україні, у сьогоднішньому «Як ти?», розкаже про свою надважливу місію — представляти український креатив та цінності за кордоном.
«Так сталося, що вже 4 роки я живу за кордоном, тож Війна застала мене в еміграції.
В мене, як і у багатьох співвітчизників, хто живе в інших країнах виникло почуття великої провини, що мені пощастило не бачити своїми очима повномасштабне вторгнення і не чути вибухів наживо. Але, незважаючи на це, кожну подію, кожен біль я переживала з кожним українцем не зважаючи на те де він зараз є.
Я знайшла сили рухатись далі в волонтерстві та допомозі близьким. Був момент коли мій дім був схожий на гуртожиток, де поміщалось декілька сімей з дітьми. Були дні, коли я волонтерила в спілці сортуючи речі та ліки для потреб України. Були дні коли разом з однодумцями стояли на мітингах, організовували фестивалі та ярмарки, на яких збирали гроші для України. І в єдності знаходили сили жити та рухатись далі.
Зараз я знаходжу сили рухатись далі через професійну сферу. Представляючи Україну як креативну державу в різних країнах Європи та Азії, реалізовуючи круті проекти, заробляючи та маючи змогу донатити та підтримувати Україну.
Я вірю, що скоро ми всі будемо телефонувати один одному не тільки з питанням "Як Ти?", але і з великим довгоочікуваним вітанням "З перемогою!"»
Поділіться досвідом того, як ваша команда працює в цей час заповнивши форму
https://forms.gle/7n8hETov1Jj2G1mu5

Сьогодні у нашому проекті «Як ти?» креативний директор Саша Зима розкаже про страх та натхнення креативника під час війни.

«Я змалку боявся великої війни і з жахом часто бачив її у снах. Але до останнього моменту, до ночі 24.02.22, не вірив, що дев’ятирічна війна, що триває 400 років, прийде до мене додому, що я прокинусь від бомбардувань столиці і стрілянини. Дурне було, але не хотіло вірити, що більш не житиме звичайним життям креативника: красивий інстаграмний офіс, лавандовий раф з Каштану на Рейтарській в обід, прогулянки тихими вечорами Пейзажною алеєю зі своїм мопсом, поїздки до Берліну із друзями на вихідних.

Я був розгублений, спустошений, наляканий, але знав: треба щось робити. Великими зусиллями потрапив до київського ТРО, до цього ніколи не тримавши зброю. Це було весело і страшно — і коли орки втекли з області, я не попрямував за ними, а повернувся до сфери комунікацій. Не тільки тому що страшно було більше ніж весело. Ще, бо моя зброя — не кулемет, моя зброя — слово, віжуал та ресурси брендів, які я з командою можу спрямувати на допомогу Україні, її армії, її людям. А головне — комунікаційно плекати масову культуру України та саме в ній знаходити натхнення та сили. Наразі така в мене місія.

Ми пережили багато горя, але й об’єдналися, подорослішали та відкрили очі. Самовіддані волонтери, які привезуть до самого пекла те, що здавалося б, неможливо купити. А наш загартований бізнес, який не зупинить і тисяча Калібрів? А безстрашні працівники критичних сфер, які щодня рятують людей та відновлюють інфраструктуру? І наші комунікаційники, що віддають гроші за Ред Доти на ЗСУ та повністю знищили комунікаційну індустрію за поребриком? Всьо, “Вкусно і точка”. Всі українці — чарівні.

І тепер, в очікуванні ейфорії від контрнаступу, я хочу, щоб ми всі щодня плідно працювали, волонтерили стільки, скільки можливо, не пропускали жодного збору та донатили нашим супергероям із ЗСУ, наближаючи перемогу. А бонусом — вчили історію, щоб знову не потрапити в тенета брехні і не закрити вже відкриті очі. Бо незнання історії, як бачимо, не звільняє від відповідальності.»
Поділіться досвідом того, як ваша команда працює в цей час заповнивши форму
https://forms.gle/7n8hETov1Jj2G1mu5

Продовжуємо серію дописів по проєкту «Як ти?» особистою історією Графічної дизайнерки Ані про те, в чому вона віднайшла сили працювати та рухати креативний фронт до перемоги:

«Як я? Вже майже рік кожен українець вагається, перш ніж дати відповідь на таке звичне для всіх питання. Бо сказати, що добре це обманути, заочно добре… Кожен раз, коли кажеш я нормально, перед очима зруйновані будинки, міста, долі. Ми всі «катаємось» на емоційних хвилях від «хочеться плакати» до «треба продовжувати жити».
Для мене спокоєм за цей рік продовжували бути мої батьки і сестра. Завжди згадую, як на початку березня мама з татом були проти нашого з сестрою приїзду додому у Миколаївську область, тому що боялись. А для нас із Аліною не було нічого страшнішого, ніж опинитись порізно із ними, бо сім’я завжди є, була і буде спокоєм та теплом. І хочеться, щоб кожна українська родина змогла об’єднатися, дочекатися, радіти Перемозі. І так буде! Треба тільки вірити і робити все від тебе залежне: працювати, підтримувати армію і звісно ж донатити.»
Поділіться досвідом того, як ваша команда працює в цей час заповнивши форму
https://forms.gle/7n8hETov1Jj2G1mu5

Насправді…
Байден приїжджав в Україну, щоб відвідати офіс MONAMI GROUP

І ми вирішили запитати в ChatGPT про себе

Продовжуємо серію дописів по проєкту «Як ти?» особистою історією Account manager Monami Group Наталії:
«Як ти?»
Зараз 345 день війни і це питання вже адаптоване в наше життя не просто, як питання про справи або про настрій, це питання в’їлося в наші життя. В’їлося через біль, через страх та стрес, і так сильно, що вже не буде інакшого «як ти?» в житті українця.
Кажуть, що час допомагає… можливо, так і є, тому що ми стали тією найсильнішою нацією, яка має неймовірний потенціал, особливо креативний, та працює під сиренами та ракетами, у бомбосховищах або за 2 стінами — це про адаптацію та силу жити далі, наближаючись до перемоги.
Ми боремося, кожен на своєму фронті, підтримуємо, донатимо та живемо, живемо із єдиним бажанням.
Я маю відео, яке зробила напочатку війни із повідомленнями, які ми надсилали один одному. Переглянувши його, я знову занурилася в той страшний початок, в ті страшні емоції та біль. Коли ти не поряд із рідними і будь-яка пауза або непрочитане повідомлення на тій стороні — це неймовірний стрес та тривога. Коли над тобою, над твоєю головою, збивають ракети, це здається нереальним, але ми маємо цю страшну реальність зараз. І найкраще, що ми можемо зробити для себе — це підтримувати себе та близьких, не забувати про хоббі та маленькі радості, які допоможуть та даватимуть сили на роботу, яка забезпечуватиме донати!
Єдине, про що хочеться нагадати — говорити про ситуацію в нашій країні, продовжувати говорити і робити це ГУЧНО!
А також, донатити та бути людьми ❤️
Поділіться досвідом того, як ваша команда працює в цей час заповнивши форму:
https://forms.gle/7n8hETov1Jj2G1mu5

Продовжуємо наш проєкт історями команди Monami Group: наша бухгалтерка Надя розповіла про те, в чому вона віднайшла сили та натхнення рухатись далі.
«Як ти?»...з цього питання як і в багатьох українців почався мій ранок 24 лютого. Скільки разів на день мені довелось його задати моїм рідним, друзям, знайомим, тепер, здається, неможливо порахувати.
Питання яке набуло до неможливості особливого значення.
Ми опинились у ситуації, коли мозок відмовлявся вірити у ту реальність, яка нас застала. В першу добу від почуття страху, паніки допомогли звільнитись саме робота і раніше буденні справи - спроба відволікти мозок.
Згодом почуття страху змінилось на почуття сильного і пронизливого до глибини кісток гніву до ворога та самої ситуації.
А вже через декілька місяців з початку повномасштабного вторгнення - спустошення...коли нервова система перенавантажена і здається, що не відчуваєш нічого.
Але це лише етапи прийняття реальності, надалі ти продовжуєш жити, вже не так як раніше, але жити.
Нереальних сил та натхнення мені подарували ми самі - український народ. Дивлячись на події, які відбуваються мимоволі згадуєш історію з шкільних підручників, тепер вже більш свідомо перечитуєш і запевнюєшся, що історія нашого народу вже багато століть - це історія незламності. І події сьогодення - це продовження цієї історії. Всі ми - наші близькі, рідні, друзі , колеги , знайомі і навіть незнайомі - є величезною нездоланною силою у будь-якому її прояві. Це не може не надихати.
Маємо жити і рухатись далі вже сьогодні, заради нашого майбутнього, пам'ятаючи минуле.
"Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!" - казав Т. Г. Шевченко
Поділіться досвідом того як ваша команда працює в цей час заповнивши форму:
https://forms.gle/7n8hETov1Jj2G1mu5

Яку кількість кольорів українською ви вже знали? Який ваш улюблений?

Поновлюємо серію дописів по проєкту «Як ти?» особистою історією Client Services Director Monami Group Олени:
«Як я? Дихаю!
Як і в кожного з нас, 24 лютого дихання перехопило в мене. За себе, за близьких, за кожного нашого.
На початку березня я чудом опинилася в евакуаційному потязі, в який мене посадив мій чоловік зі словами "Я завжди з тобою!"
В плацкартному купе нас було 12 людей та 3 тварини. Біля мене була жінка з собакою.
І цей переляканий, гарячий пес притискався і до мене, вкладався і на мене.
В цьому відчувалося найцінніше "Я з тобою!"
Це найважливіше для кожного з нас! Відчувати і знати, що поряд з нами рідні та близькі, ми поряд з нашими коханими!
В сім'ї, в дружбі, в роботі!
Всі ми, люди, тварини, навіть компанії та бренди, справляємось і дихаємо від цього "Я з тобою!"»
Поділіться досвідом того, як ваша команда працює в цей час заповнивши форму:
https://forms.gle/7n8hETov1Jj2G1mu5

В цей останній та непростий робочий тиждень бажаємо усім сил та енергії, настрою та трішки магічного свята.
Віримо, що новий рік буде щедрим на нові звершення, професійні успіхи та надихаючі партнерства, що принесе нові креативні ідеї та нереальні втілення.
Нехай якнайшвидше здійсниться наша спільна Мрія🕊
Перемоги, незламності, теплих та тихих новорічних свят!

Ми пишаємось вами та дякуємо за наше майбутнє!
Слава ЗСУ! Слава Україні!

Вільні творять майбутнє!
Слава ЗСУ!

Вітаємо з Днем Захисників та Захисниць України! Дякуємо! Переможемо!
Все буде Україна🇺🇦