Divo original bouquet

Моя мама дуже любила картину Ван Гога з Соняшниками. Від неї я дізналася що існує 11 варіантів натюрморту з різними ступенями созрівання і старіння квітів. Саме мама взагалі передала мені любов до імпресіонізму в цілому. В останні роки життя в її вітальні висіла репродукція самого яскравого варіанту цієї картини.
Коли вперше після вимушеної імміграції я знов вʼїхала на територію України, недивлячись на всі сумніви, страхи та виснаженість після довгої дороги, я не могла спати навіть о 5 ранку.
І ось тількино я перетнула кордон, я побачила поля соняшників... Сльози покотились сами по собі, рідна земля наче мати зустрічала мене.
Ось і зараз, багато непередбачуваних витрат, треба там полагодити, там домовитись, всюди заплатити, але пройти повз не змогла і купила цих красенів.
Ємоційні тригери сильніші…

Літо в Одесі то окреме задоволення.
Зійшовши тільки з автобуса я відчула вологе тепле повітря, липу яка доцвітає, ближче до дому запах солі з йодом.
Пішла зрання по «своїм» місцям. Парк в якому гуляють мами з дітьми в нарядних сукнях, бо в Одесі навіть сміття не виносять без «параду», як одеська пристаріла мама «пиляє» мозок свому дорослому сину як «правильно» що робити, бо одеські мами завжди знають як краще, як дві жіночки діляться корисними порадами одна з одною.
Дорожні нахаби, які перегородять пішохідний перехід, бо так їм зручніше потім робити поворот. Несвідомо починаю голосити «Шо такоє?!»
«Зробила» базар, йду купили «бабусін букет», по дорозі мене питають: - «почем Клубника»
- У Толіка по 70.
І всі розуміють де це і про що мова.
Навіть зараз, такого розмаїття та смаку продуктів немає ніде.
Не знаю, чи довго я зможу прожити в воєнних реаліях, але це місто викарбовано в моєму серці ❤️.

Скажіть мені, що може значити, якщо кожного разу, коли ти поспішаєш, та вже трохи запізнюєшся на автобус/потяг/ літак. У вас починає крутити живіт, перекривають усі звичні маршрути на ремонт, поперед вас йде ну дуже повільна людина і обійти її складно по доріжка вузька, а ти з валізою, коли ти вже майже добіг, розвʼязуються шнурки, у торбинки від ноута не витримує ручка і все з тріском падає посеред шляху?
Ваші варіанти)

Ну що ж. При приїзду до дому я побачила на вагах +5 кг.
Це за 2 місяці перебування в Канаді.
Якщо ви думаєте, що я байдикувала і не робила ніякої фізичної активності, то ви помиляєтесь.
Силові тренування з додатковою вагою 3 рази на тиждень, 10-15 тис кроків щодня.
Можете подумати, що це повільний метаболізм, бо мені вже 40+?
Теж ні)
Формула проста. Для того щоб худнути, чи не набирати вагу, денний калораж повинен дорівнювати витраченій енергії, чи створювати дефіцит + якість на сбалансованість раціону.
В Канаді з цим великі трабли. Я не могла контролювати якість, все заморожене переморжене якщо це мʼясні чи рибні вироби. Величезні порції. Одна порція в Канаді = 2-3 порції в Європі.
В більшості випадків все deep fried, куча соусів незрозумілого походження.
Тобто якість і кількість жирів теж неконтрольована.
Вся їжа здевільшого углеводіста, і ті вуглеводи не повільні, як ви здогадались.
В деяких закладах Торонто я побачила кількість калорій біля кожної страви, так ось деякі страви сягали 800 Ккал.
Я зараз дотримуюсь раціону приблизно 1300 ККал на добу.)))
Я шукала де можна поїсти овочів, якщо я їла десь в закладах, але знов таки незрозумілі соуси всюди.
Вдома здебільшого все запікала.
І навіть це не дуже допомогло, я відчувала по речам що я таки росту не так як мені хотілося б)
На прикінці 2-го місяця в мене зʼявились псоріатичні висипання на шкірі. Підшлункова постійно боліла і трунцювала ламбаду.
Я зрозуміла, що якщо так буде тривати я просто стану інвалидом або дуже хворою людиною.
Тобто, коли деякі спортивні коучі вам кажуть, що можна їсти що завгодно, якщо ви займаєтесь регулярно спортом і не набирати вагу - не вірте.
Закони фізики ніхто не відміняв.

Якість, кількість, сбалансованість раціону, регулярні тренування, режим сну - це про здоровʼя.
Бережіть себе і будьте здорові.
May force be with you 💪🏻

Гарна у нас спадщина. Враховуючи скільки всього пережили українці - диво, що вона збереглась.
На фото я, моя донька (зліва), рідна сестра мого прадіда.
Вітаю з днем української вишиванки.

Довгий травневий вікенд та трохи самолюбування

Тюльпанові полі на фоні гір. Вражає…

Relax a little bit…

10 років сьогодні.

731 день повномаштабного вторгнення і 10 років війни. Я не хочу рефлексувати як було «до». Треба сприймати реальність яка вона є. Реагувати адекватно на події і робити що можешь тут і зараз.
Донатити, допомогати, вриватися в інформаційний простір для нагадування.
Дякую всім кто мені допомагав і продовжує це робити.
Останнім часом чую « Tu es déjà française »,
я відповідаю «Je me suis bien adaptée ». Це лише повага і вдячність до країни і культури яка мене прихистила.
Я була і залишусь українакою, деб я не була і скільки б часу не провела не вдома.

Готуюсь до занальноєвропейсьго мітингу на підтримку України.
Невтрачаємо віру, тримаємося скільки треба.
Все буде 💛💙.

Найкращі подобі, які трапляються зненацька

Лежу в бік різдвяної вечірки.

Вітаю з міжнародним днем сексу
Тож, кохайтеся, мої любі.

Маленькі радощі українців в еміграції - це знайти гречу та укріп. Від жадності взяла 2 пучечки.
Для українки, яка вже трохи ассемілювалась у Франції - знайти сир який шукала.
Як бонус - знайшла лисички 🤤
Бажаю і вам маленьких земних радощів, попри все.

Beaujolais nouveau est arrivé.

Руан. 5:50 ранку. Дощик. Une boulangerie по дорозі на залізничний вокзал.

Щось на мові кохання