рафтинг - г.Южноукраинск Николаевской области

Scythian Gold Stag, 7th-6th centuries B.C.E.

The Scythians had reverence for the stag, which was one of the most common motifs in their artwork, especially at funeral sites. The swift animal was believed to speed the spirits of the dead on their way to the afterlife.

Dragons on either side of the Tree of Life, Scythian, 2nd-1st century BC.

https://youtu.be/1csv6wuT2f4?si=lqzM-ZfD0uf_MP13

Українські сакральні мегаліти півдня України.

Гард- Ексампей культура сакральних мегалітів.

Ексампей - священні шляхи ...
Жрецький осередок.

Гард- стражник на річці Бог
Рахманський центр

+38 097 550 17 94

УКРАЇНСЬКІ МЕГАЛІТИ. Про що розповідають кам'яні велетні? В гостях у письменниці Тетяни Дугельної в рубриці "КОЛО Рідної Віри" досліджувач Гард - Ексампей культури сакральних мегалітів півдня України на річці Бог і ...

📯Особливості пошуку метричної інформації в польських архівах.

🔸Де шукати інформацію

У Польщі дуже активно йде процес оцифрування архівних джерел. Перед архівами стоїть завдання не тільки збереження наявних документів, а й забезпечення широкого доступу до них. Велика частина метричних книг відсканована і представлена в безкоштовному доступніше на державному ресурсі: www.szukajwarchiwach.gov.pl.

Головна сторінка сайту відкривається пошуковим рядком, в який можна вписати назву місцевості і отримати вихідні дані наявних в польських архівах документів.

Зрозуміло, дані не всіх документів польських архівів внесені в цю базу, але всі джерела, що містять метричну інформацію, там напевно є. До того ж, велика частина метричних книг оцифрована і доступна безпосередньо через цей сайт.

У пошуковий рядок можна також ввести і прізвище, деякі документи індексовані і, в залежності від запиту, можна знайти інформацію не тільки про місцевість, а й про людину.

Є, звичайно, й неоцифровані метричні книги, серед яких цікавий для громадян блок – це не римо-католицькі церкви східних районів Польщі – греко-католики і православні. На сайті можна знайти дані неоцифрованого документа і ознайомитися з ним в читальному залі архіву.
Як правило, в архів можна прийти просто "з вулиці", досить мати при собі паспорт. Якщо архів невеликий, документ видадуть одразу. Фотографування дозволено, якщо ви не знімаєте методично весь документ.

Також у Польщі реалізується найбільший волонтерський проект індексації метричних книг. Безліч людей на добровільних засадах індексують метричні джерела, наявні у відкритому доступі (на тому ж szukajwarchiwach або на Familly Search). Результат цієї воістину героїчної і абсолютно безцінної праці представлений на платформі:
https://geneteka.genealodzy.pl/

Ця база постійно поповнюється. Якщо ви не знайшли потрібний вам запис, має сенс приблизно раз на півроку перевіряти, чи не з'явилися нові записи. Пошук можна вести за прізвищем, за прізвищем та ім'ям, за поєднанням двох прізвищ (шлюби), за місцевістю/костьолом.

🔸Urząd stanu cywilnego

Якщо ви шукайте метричний запис, якому менше 100 років, потрібно звертатися в Urząd stanu cywilnego (ЗАГС). Процедура отримання виписки з актової книги досить проста. Якщо ви звертаєтеся особисто, потрібен паспорт і документ, що підтверджує спорідненість з тим, на кого ви робите запит. Документ цей повинен бути переведений на польську присяжним перекладачем. Якщо ви не перебуваєте в Польщі, завдання теж не дуже складне, знадобиться довіреність і копії документів. Це платна послуга, повна виписка із запису про народження коштує 33 zł, також в Польщі оплачується подача за дорученням, це коштує 17 zł, і, найдорожчим в даному випадку, буде присяжний переклад, наприклад, свідоцтво про народження – близько 45-50 zł, вартість перекладу буде змінюватись в залежності від документа, мови і навіть зайнятості перекладача.

🔸Архіви єпархій

Нарешті, найбільш складним випадком пошуку метричної інформації в Польщі є ті джерела, які зберігаються в єпархіальних архівах. На відміну від державних архівів, костьольні, на жаль, не підкоряються якимось загальним правилам, не зобов'язані виконувати запити і надавати доступ до архівних документів. Десь є подоба читального залу і можна здійснювати пошук самостійно (рідкісний випадок). Десь виконують платні запити, десь допускають тільки обмежене коло фірм/дослідників, яким довіряють, і через яких змушені працювати всі інші, десь взагалі не мають людських і технічних ресурсів навіть для відповіді на листи, не кажучи вже про допуск до документів. У кожному єпархіальному архіві свій підхід і, на жаль, поки мова не йде про те, щоб якось уніфікувати цю систему або передати в державні архіви хоча б метричні книги.

#генеалогия #генеалогія #джерелознавство

🪘Про чумацький промисел в Україні. Спроба реконструкції побуту Боромлянських чумаків.

У старовинний час, у XVIII і в першій половині XIX століття, в Слобідській Україні було вельми розвинене чумацтво. В істотних своїх рисах воно не відрізнялося від чумацтва інших українських місцевостей, наприклад, від чумацтва Полтавського. Шлях Слобідсько-українських чумаків був так само далекий і важкий, так само безлюдний і таємничий, як і шлях чумаків полтавських або чернігівських. Слобідсько-українські чумаки тримали дорогу в далеку напівказкову Чорноморію і Донщину, забирали на Дону рибу, в Криму – сіль і розвозили їх по українських містах і селах.

Сільські люди похилого віку ще на початку XX століття згадувалипро той час, коли вони більшу частину року мандрували українськими полями і донськими степами зі своїми рослими круторогими волами, на своїх містких возах-паровицях.

Для чумаків згадати про колишнє чумацтво було згадкою про життя, щоправда, трудове, але зате широке та вільне. Ті селяни, які не чумакували, зі словом «чумацтво» з'єднували уявлення про золоте століття рибної торгівлі, коли риба на ярмарках і базарах продавалася дешево, та була соковита і смачна.

В Охтирському повіті Харківської губернії чумацтво процвітало переважно в Боромлі і в Котельві.
У Боромлі, по матеріалах досліджень початку XX століття, проживало досить багато людей похилого віку, які займалися колись чумацьким промислом…
Одні, як Федір Лозовий, перестали чумакувати на початку 1850‑х років; інші, як Петро Січкар, дотягли до часу побудови українських залізниць у 60-х роках. Одні чумакували протягом декількох десятків років, причому щорічно ходили в дорогу. Інші чумакували незначне число років і чумакували, коли трапиться…

Майже завжди чумаки йшли в дорогу на волах, але були випадки, пов’язані зі збіднінням селянства, коли ходили на південь з одними кінними підводами.

Боромлянські чумаки купували волів у Полтавській губернії, причому платили за пару звичайно 220 крб. асигнаціями. Вози виготовлялися на місці, за винятком коліс, які були куплені в маєтку Шереметьєва, Пушкарні, приблизно в 40 верстах від Боромлі, по 8-10 руб. асигнаціями за дві пари коліс.

З їстівних припасів чумаки брали з собою в дорогу до Криму або на Дон на обидва кінці по мірці пшона, по два з половиною пуда сухарів, по півтора пуда печеного хліба, 20 фунтів гречаного і пшеничного борошна на галушки і по 10 фунтів сала на одну людину.

У дорогу відправлялося кілька господарів за попередньою взаємною домовленістю. Загальне число паровиць доходило іноді до 40. Рано-вранці чумаки збиралися за цариною, молилися і рушали у дорогу. З господарями йшли наймити, по одній людині на чотири пари волів. У наймити до чумаків йшли парубки з сімейств заможних, хороших. Термін найму починався Світлим Христовим Воскресінням і закінчувався зимовим Миколаєм, і за весь цей час наймит отримував від господаря рублів 8 або 10 сріблом.

Чумацька валка не обирала ані отамана, ані кашовара. Слухалися того, хто вже ходив у дорогу і знав чумацькі тракти та звичаї. Їжу варили і волів у нічний час стерегли по черзі.

Чумаки ходили до Москви, Нижнього Новгорода, Перекопа, Севастополя, Маріуполя, Бердянська, Таганрога і Ростова‑на‑Дону. Йшли здебільшого полями та степами.

До Одеси возили різний товар, а привозили в Україну горіхи, дерев'яне масло та інші продукти південних країн, які знаходили збут на українських ярмарках.
До Криму возили виключно овес, а брали назад сіль.
У Донщину з Боромлі везли різні дерев'яні вироби: тобто осі, колеса, вила тощо. З Дону привозили виключно рибу, яку продавали в різних місцях Харківщини та Чернігівщини.

На південь боромлянські чумаки ходили набагато охочіше, ніж на північ, по порівняльній близькості відстані і дешевизні проїзду по малонаселених степах. На півночі – Москва, на північному сході – Нижній Новгород були крайніми пунктами, куди заходив боромлянський чумак. До Москви возили переважно грушеві дерева для тамтешніх мануфактурних фабрик; до Нижнього Новгорода, на Макар’ївський ярмарок, возили цукор і грушину.

Валка оберігала особистість і майно чумака; чумаки були об'єднані узами товариства. Відомо, як одного разу якийсь пан просив у Москві чумака Січкаря продати йому віз і пару волів, і Січкар погодився, але товариші чумаки не дозволили йому продати волів.
Іншим разом на нічлізі було вкрадено два воли у чумака Перекрестова, що мав у валці 12 паровиць при наймитах. Члени валки після повернення в Боромлю склалися по два рублі з воза і сплатили Перекрестову гроші за зниклих волів.

Мандрування по степах будило в чумаках поетичну творчість і сприяло виникненню фантастичних оповідань. Люди вразливі, спраглі до віри в чудесне, відчували в новоросійських степах присутність вищих таємничих істот. Старий чумак пізніше охоче розповідав молоді, які дивні звуки чулися йому в новоросійських степах і які дивні образи були іноді перед його очима.

Боромлянські чумаки – люди заможні і розважливі. Як люди бувалі, які багато бачили і багато чого випробували, вони користуються серед односельців повагою. І справді, чумаки "багато бачили, багато знають". Торгові заняття зіштовхували їх з людьми різних станів і національностей і приводили їх в різні міста. Чумацтво познайомило їх зі старовинними запорізькими шляхами, з безкрайніми новоросійськими степами.

Чумак не віддалявся в духовному відношенні від своїх односельців, жив з ними одним життям, допомагав їм по потребах від свого чесно накопиченого достатку, наприклад, виручав односельця з біди у важку годину неврожайного року, в разі руйнівної пожежі чи несвоєчасної сплати податків.

📓Джерело: REПЛИКА (vk.com), Сумцов Н.В. Народный быт и обряды. М.: ИРЦ, 2014.

📷В додатку картина І. Айвазовського "Чумаки в Малоросії", 1870 р.

#этнография #етнографія #генеалогия #генеалогія

✒️Козацькі прізвища у Реєстрі Війська Запорозького Низового 1756 року. Тематичний аналіз.

Продовжуємо знайомити наших читачів з важливим джерелом з генеалогії запорізьких козаків – Реєстром Війська Запорозького Низового 1756 р., який зберігається в Центральному державному історичному архіві у місті Києві (ЦДІАК), в фонді 229 – Кіш Нової Запорозької Січі (опис 1, справа 28).

Реєстр 1756 р. складається з 38-ми окремих курінних списків і містить найменування 13085 козаків. До нього вписані козаки, які перебували у самій Січі та її ближчих околицях, а також ті, які знаходились в зимівниках, на рибних, соляних, мисливських та інших промислах.

Для запорожців, як і загалом для українців, основою для творення прізвищ були чотири джерела:

а) Імена;
б) Назви місця проживання чи походження;
в) Назви постійного заняття (професії);
г) Індивідуальні ознаки (фізичні, психічні та інші властивості) носія прізвищевої назви.

Попри популярність останнього пункту, у XVIII ст. все частіше спостерігалось намагання запорозької старшини та деяких знатних козаків зберігати свої родові прізвища. Йдеться передусім про вихідців зі шляхетських родів Правобережної України та інших земель, а також старшинських родин Гетьманської і Слобідської України. Крім того, старшина часто йменувалась по батькові, уникаючи набутих нею на Запоріжжі прізвиськ: Олексій, Іван та Григорій Білицькі (Більські), Іван Домонтович, Іван Малишевич, Данило та Никифор Малиновські, Яким Ігнатович (Ігнатов) Малий.

Використання жіночих імен в якості прізвищевих назв трапляється рідко і, можливо, мало насмішкувате значення: Хведор Варвара, Гарасим Векла, Олексій Маруся, Матвій Солоха, Гаврило Тетянко, Василь Феська, Федор Химка тощо. Трапляються прізвищеві назви, що означали родинні зв'язки: Батечко, Батько, Дід, Дядько, Кум, Кума, Мачуха.

Набуті на Запоріжжі прізвищеві назви віддзеркалюють різні сторони й умови життя козаків – природу, повсякденну працю, побут, суспільно-політичний, військовий та економічний лад, матеріальну і духовну культуру, взаємозв’язки з іншими народами, психологічний склад, світогляд, майже всі головні риси внутрішньої та зовнішньої індивідуальності членів січового товариства. Серед них відрізняються назвиська, що вказували на якусь особливу зовнішню ознаку людини і давалися, очевидно, за кольором волосся, шкіри, очей, зростом, фізичною силою тощо. Найпоширенішими були найменування: Чорний, Білий, Малий, Великий, Рудий, Сірий, Половий, Вороний, Чалий, Короткий, Довгий тощо.

Часто назва особи могла уточнюватись похідною формою від власного імені: Андрій Андрешко, Прокоп Пронь, Павло Павля, Роман Романуха, Федор Федан.

Досить помітну групу складають в Реєстрі йменування, що конкретно вказують на певний населений пункт або топонімічну назву чи назву країни (Бар, Водолага, Дон, Кальміус, Келеберда, Корсунь, Кролевець). Зазначимо, що серед цих найменувань переважають такі, що пов'язані з географічними назвами Лівобережної України та Вольностей Військових. Зустрічаються також назви, що характеризують місцевість: Байрак, Бакай, Балка, Лиман, Яруга тощо.

Ще одну широко уживану групу складають найменування осіб за видами ремесел, занять, промислів, службовим становищем: Швець, Кравець, Коваль, Чумак тощо. Серед них багато назв занять і ремесел, які тепер вийшли з широкого вжитку: Бохінник, Кульбачний, Люлечник, Бортник, Плитник, Шабельник, Шароварник тощо.

Доволі різноманітно представлені в Реєстрі прізвищеві назви, що вказують на частини тіла людини: Бедратий, Нога, Голова, П'ята, Шия тощо; на фізичні вади: Гаркуша, Гаркавий, Кривий, Сухий, Шульга, Щербина.
Вони засвідчували морально-етичні, психологічні та інші риси, що характеризували вдачу та характер особи: Милий, Умний, Реготун, Сердечний, Сердитий, Печальний, Скорий, Лінивий, Добрий, Злий, Так Собі тощо.

Привертають увагу іменування, утворені від назв посад, звань: Войт, Довбиш, Гетьман, Бунчуковий, Кошовий, Писаренко, а також такі, що характерні для адміністративного і політичного життя іноземних країн: Візир, Губернатор, Каштелян, Комісар, Круль, Маршал, Президент, Султан, Фарион, Цар, Шах тощо. Певну групу складають найменування, утворені від назв церковних посад, церковного начиння тощо: Дяк, Митра, Поп, Проскурник, Святаш, Святий, Стихира, Християнин тощо.

Окрему групу, хоча й не дуже чисельну, становлять прізвищеві іменування, утворені від назв, що мали відношення до війська (Запорозького, російського та інших), укріплень, озброєння: Башта, Баштовий, Жолдак, Капрал, Карасір, Маяк, Козак, Компанієць, Матрос, Пластун, Піхота, Пушкар, Сердюк, Солдат, Рядовий, Булава, Куля, Сагайдак, Шпага, Ядро тощо.

Цікавими є найменування, утворені від назв, що стосувалися освіти і культури: Грамотний, Письменний, Філозоп, Школа, Школяр, Бандура, Барабан, Басистий, Дудка, Кобзар, Скрипочка, Співак, Труба, Музика, Цимбал, Танець, Танцюра, Золотар тощо.

Йменування, що вказують на належність до певних соціальних груп: Кріпак, Кріпосний, Багатий, Дука, Калита, Убогий, Лакей, Гайдамака, Гайдук, Дейнека, Левенець тощо.

Досить поширеними були йменування, що походили від назв свійських і диких тварин: Бабак, Баран, Бик, Бобир, Бурсук, Ведмідь, Вовк, Їжак, Корова, Кріт, Лось, Росомаха, Соболь, Сугак, Тур тощо; зустрічаються й такі екзотичні назви, як Коркодило, Яхидна. Деякі назви мають кілька значень, у т. ч. назви тварин, тому до цієї групи, ймовірно, можна було б віднести назви Сокур (кріт) або ж Харсун (борсук). Поширеними були найменування за назвами птахів: Баба, Баклан, Ворона, Журавель, Зозуля, Індик, Кібець, Лелек, Лелека, Орел, Плиска та багато інших; комах: Блоха, Овад, Сарана, Цвіркун тощо; риб: Єршик, Короп, Окунь, Уюн, Щук, Щука тощо.

Привертають увагу йменування за назвами рослин: Бузина, Верба, Гречка, Дурман, Кавун, Каштан, Липа, Рожа, Салата, Тирлич, Шандра й багато інших.

Досить велика кількість прізвищевих найменувань утворена від назв речей і предметів господарського, домашнього та особистого вжитку: Бочка, Бритва, Граблі, Діжечка, Кужіль, Кулешниця, Люлька, Рало, Рогач, Рострухан, Рядно, Свердлик, Сковорідка, Ступа, Таран, Ярмо тощо;
від назв страв, напоїв і продуктів харчування: Балабуха, Борщик, Брага, Бублик, Кваша, Кисіль, Ковбаса, Куліш, Масло, Пшоно, Сало, Спотикач, Сировець, Хліб, Шинка, Юшка тощо;
від назв предметів одягу, взутті, головних уборів: Башмак, Бурка, Бриль, Кобеняк, Ковпак, Кожух, Свита тощо.

Крім перелічених груп у Реєстрі є найменування на означення абстрактних понять: Пужай, Страх, Смертенко, Бездушний, Бездольний, Чортухань тощо; назв днів тижня: Понеділковий, Середа; давніх слов'янських імен: Жадан, Жарко, Мовчан, Третяк, Богдан, Богаш, Найда тощо.

Широко представлені йменування на означення етнічної належності, утворені від назв племен, народностей та діалектичних груп: Басараб, Башкирець, Булгарин, Валах, Вермінка, Волошин, Грек, Грузин або ж Гуржій, Жмудин, Калмик, Латин, Литвин, Лях, Мазур, Молдованин, Москаль, Половець, Сербин, Циган, Чех, Шведин.

Типову для українців і численну групу найменувань становлять запорозькі прізвищеві назви, утворені завдяки складанню основ, так звані назви-композити: Юхим Тонконіг, Андрій Верхогляд, Микола Завійбороденко, Онисько Купикобила тощо.

Проте далеко не в усіх випадках так легко встановити мотиви і значення найменування тієї чи іншої особи: прізвищева назва Трохима Коропа походить не від виду риби, а від місця народження – м. Короп Ніжинського полку. Лисиця – це назва і тварини, і ланцюга або кайданів, Лисий – особа, що не мала волосся на голові, або злий, нечистий, дідько, чорт. Що стало приводом для надання таких іменувань, як Авис, Безбах, Дзідло, Люгодра, Негрей, Чеверніг тощо? Чому в Реєстрі так багато прізвищевих назв, що вказують на негативні ознаки і вади у зовнішності, характері чи поведінці людини? Зрозуміло, що суворі умови життя, важка військова служба і праця навряд чи сприяли нормальним умовам перебування в Запорожжі горбатих, безногих, безпалих, глухих, кривих, сліпих тощо. Чи не надавалися такі назвиська з захисною метою, зважаючи на поширеність забобонів серед населення за тих часів? Тому, очевидно, правий був автор, який зауважив: «Щоб вірно визначити справжній смисл власних імен, для цього треба бути присутнім при самому процесі їх творення і походження. Тепер про це ми можемо міркувати лише приблизно. Таїна найменувань і прагнення відгадати її завжди будуть привертати увагу носіїв прізвищ та вчених».

Вище наведені лише основні, найпоширеніші групи козацьких прізвищ. Подані до них приклади – це слова, відомі за своїм значенням. Проте в Реєстрі присутня велика кількість найменувань, особливо тюркських, розтлумачити які можна лише завдяки різного роду словникам, або залучивши перекладачів.

Попередні матеріали по темі👇
Реєстр Війська Запорозького Низового 1756 року – одне з небагатьох джерел з генеалогії запорізьких козаків.
https://www.facebook.com/genorecro/posts/5531485950244895

🔎Дослідити походження свого прізвища і родоводу ви завжди можете, звернувшись до нас за допомогою.

📷У додатку картина С. Васильківського "Козаки в степу"

#генеалогия #генеалогія

🔎Роль старих карт в генеалогічних дослідженнях. Огляд основних ресурсів.

Як відомо, починати генеалогічний пошук потрібно зі встановлення приходської приналежності населеного пункту, в якому проживали предки. Тут ключову роль відіграє віросповідання сім'ї. Якщо предки православні, встановлюємо православний прихід, – церква, яку вони відвідували. Якщо римо-католики – парафію, костел. Євреї – раввінат. Лютерани –найближчу кірху.

Тут, як правило, на допомогу приходять каталоги метричних книг. В кінці такого каталогу є географічний покажчик: по ньому шукаємо потрібний населений пункт, і, в залежності від віросповідання, дізнаємося його приходську приналежність.

Всі каталоги метричних книг знаходяться у відкритому доступі.

Але бувають ситуації складніше, – коли селище, яке ми шукаємо, з якоїсь причини в каталозі відсутнє, або ж присутні кілька населених пунктів з такою назвою. Допомогти розібратися допоможуть старі дореволюційні карти.

Величезну колекцію таких карт, присвячених території сучасної України і не тільки, ви можете знайти на сайті нижче (для входу може знадобиться VPN)

🔗 http://www.etomesto.ru/ukraine/

Для роботи рекомендуємо карти:

1. Військово-топографічна карта Російської імперії під ред. Ф. Шуберта, 1846 – 1863 рр.

🔗 http://www.etomesto.ru/shubert/

2. Спеціальна карта Європейської Росії під ред. Стрельбицького, 1865 – 1871 рр.

🔗 http://www.etomesto.ru/map-karta-strelbickogo/

Методика роботи зі старими картами така. Ви знаходите потрібне вам селище, порівнявши його з сучасною картою. При цьому користуєтеся назвами сусідніх населених пунктів як орієнтиром. Таким чином встановлюєте місце розташування найближчого православного приходу (костелу, синагоги).

Робота зі старими картами буде корисна також для краєзнавчого етапу дослідження родоводу.

⁉️ А чи доводилося вам мати справу з дореволюційними картами?

#генеалогія #генеалогия #краєзнавство

📯На сайті руху "Меморіал" з'явився розділ, що представляє собою базу даних "Кадровий склад органів державної безпеки СРСР. 1935 – 1939 рр.", у якому наведені дані про 39 950 співробітників НКВС, які безпосередньо брали участь в ухваленні розстрільних та інших вироків за часів Сталінських репресій.

Відомості, що склали основу бази, були зібрані дослідником А. Жуковим.

За допомогою довідника стане можливим атрибутувати велику кількість співробітників держбезпеки епохи Великого терору, відомих досі лише за прізвищем (як правило, навіть без вказування імені та по-батькові) – з підписів у слідчих справах, або зі згадок у мемуарних текстах.

Поява довідника – суттєвий крок до більш поглибленого та точного розуміння трагічної історії УРСР у 30-ті роки ХХ століття.

Структура бази даних дозволяє вести пошук як за алфавітом, так і за місцем служби, званням або нагородами окремих осіб. Репресовані співробітники НКВС винесені в окрему категорію. На створення цього джерела інформації пішло п’ятнадцять років.

https://nkvd.memo.ru/index.php/%D0%9D%D0%9A%D0%92%D0%94:%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0

P. S. В базі я знайшов особу, яка, між іншим, 09.12.1937 на чолі так званої Трійки ухвалила розстрільний вирок моєму прадіду, Красовському Д. С., – Патрушев Николай Яковлевич. До цього інформація про нього була обмежена підписом в розстрільному протоколі слідчої справи родича.

Історик-генеалог О. О. Красовський

#генеалогия #генеалогія #история #історія #джерелознавство