Цвіти, як лотос/Лети, як сокіл

#поезіяукраїнською💙💛

#поезія

#поезіяукраїнською🌷

#поезіяукраїнською

В описі профілю🌺

#поезіяукраїнською #віршіукраїнською

#віршіукраїнською #поезіяукраїнською

Я б назвала себе ліхтарем, який
Бачить одразу всю суть людини,
Бачить більше, ніж тіло,
Бачить більше, ніж сама людина себе,
Не знаю, бо так душа захотіла
Отримати в подарунок цей дар,
І бачити сильно, глибоко,
Світити, неначе ліхтар,
І бачити щирість тим оком,
Бо найцінніше то те, коли світить сонце,
чи в зливу не втрачати душі чистоти.
І тоді заживеш ти щасливо.
Прийде в життя твоє диво,
Коли правду посієш, а фальш вирвеш з кінцями,
От тоді щасливо ти заживеш,
І пізнаєш щастя без драми.

О. Сокол-Торська #віршіукраїнською #поезіяукраїнською

Чом я так люблю весну?
За життя, за запах всюди,
За траву зелену ту
І за небо чисте, люди,
Ожива все навкруги,
Й починається спочатку,
Ти хоч фото залиши
Про цю мить собі,
На згадку…

О. Сокол- Торська

Я взяла карму своєї мами.
Пишу це тепер зі сльозами.
І важко жити із цим тими днями,
Коли болить душа донестями.
Коли не знаєш, коли закінчиться
Той біль, коли ти почуєш,
Що справді живий.
Коли вдаєш, що все добре, але…
Кажеш, що любиш, але вся любов не про те…
Коли в тобі цілий світ, а словами не описати.
Коли хочеш кричати услід,
Але не маєш сили сказати.
Коли шукаєш вихід, підтримку,
Й себе поволі втрачаєш.
У чому ж той сенс?
Життя сенс.
Ти знаєш?
То чом же у долі
Ти досі питаєш?

О. Сокол-Торська

Творчість стала моім рятунком.
Отак би сиділа й писала. Безкінечно.
І часто виринає питання: «Якщо б?»
Малювала свою картину і хто б
Заборонив то все робити?
Хто б казав, як жити і як не тужити?
І щоб було, якби намалювала свою я картину,
Ніхто б не забороняв. То ж до тебе я лину…
(С)

#віршіукраїнською

Що ж написати, давно не писала,
Наче ту душу у хустку ховала,
Стихло усе, всі слова і всі фрази.
І тиша довкола, отак раз за разом.

І світ на долоні, то гасне, то блисне,
І проблиском вітру та хвиля воскресне,
Дивлюся в ті далі, у спокій туману,
І тану, і тану, і тану, оману тепер не

догнати, а вітер і далі хлюпоче, гармати
Вистукують ритми кремезно та гучно.
Там десь притулюся до тебе я рвучко.

О. Сокол-Торська