Analytical Psychologist, Family Psychotherapist

Я всегда буду помнить те моменты, когда хотелось остановить время. Тому, кто любит жизнь, никогда не хватит слов, чтоб её описать. Красота дня, очарование ночи. Головокружение от вина и от чувственных наслаждений. Скрипки нежности, азарт работы, здоровье. Немыслимое счастье проснуться утром, имея впереди целый день, огромный день, полный радостей и забот. И можно упиваться им, пока сон не скует тебя неподвижностью до следующего утра. Никогда я не найду слов, чтобы отблагодарить небеса, или Бога, или мою маму за то, что я явилась в этот мир, где все для меня...

Франсуаза Саган

Наш канал: https://t.me/vo_vkus

АПОКАЛІПТИЧНІ ЧАСИ –
Серія малюнків часів Другої світової війни

Інгрід Рідель (із доповіді на Конгресі IAAP, Відень, 2019)

«Загалом серія включає 28 малюнків, які в Архіві Зображень Інституту Юнга у Цюріху зареєстровані під кодом 041 (BO).
Той факт, що К. Юнг зберігав цю серію малюнків у власній колекції свідчить про те, що між ним та людиною яка їх намалювала існував терапевтичний контакт. Вони обговорювали малюнки та працювали над травматичними переживаннями які були пов’язані з війною.

Ким була ця особа?

Особистий контекст малюнків обмежений. Судячі з кількох особливостей письма, характерних для певного покоління, ймовірно що ці малюнки робила 40-річна жінка яка пережила війну, а особливо бомбардування в одному з великих міст Німеччини. Малюнки датовані 1939-1945 роками, але є й деякі 1947 року. Це свідчить про те, що кілька з них були створені ще під час війни, а інші – вже після. Можливо жінка зустрічалася з Юнгом для аналізу одразу після війни. Малюнки добре структуровані. З точки зору живописної техніки слід зазначити, що плакатна фарба густо нанесена на тонку дошку, завдяки чому відчувається внутрішня важливість серії. На сьогоднішній день ці малюнки не опубліковані. Вони були виставлені у галереї Zum Höchhuus у Кюснахті в 1998 році з нагоди 50-річчя Інститута Юнга, Цюріх.

Малюнок 126 анонімний, «Тривога!! Вогняні бомби та атаки. Повітряний наліт під час війни 1943 р. Переживання»
без дати
гуаш на тонкій дошці 24,7 х 17,4 см,
Архів Інститута Юнга, Кюснахт,
041 BOAR

На цьому малюнку жахи, які перевищують звичайні людські можливості, зображені людиною, яка без сумніву сама пережила ці події. Вогонь палає з ротів, очей і волосся надлюдських масок.
Волосся намальоване у вигляді вогняної бурі, в результаті якої місто спалахнуло полум'ям. Вогонь сочиться у будівлі.
Вся композиція ділиться на верхню та нижню половини. Верхня показує міські пейзажі, церковні вежі та хмарочоси, деякі з них нагадують Мюнхен. В нижній половині зображена цегляна кладка яка відокремлена вогнянно-червоною лінією.
Здається, що під землею видно підвал куди люди тікали від атак, але всерівно перебували під загрозою, на це вказують чорні крапки та кола ліворуч. Можливо це були удари або сліди копоті від пожеж.
В глибині, прямо під стіною або майже врізаною в неї, з’являється таємнича постать. Вона має
довге блакитне волосся, яке спадає на спину, та вкрита світло-блакитною накидкою – єдина блакитна річ на малюнку. Спостерігач бачить спину цієї фігури, вона стоїть із широко розкинутими руками, а її долоні направлені вгору. Насправді це найдавніший жест відомої молитви. Марію, Діву Милосердя, часто зображували у блакитному вбранні. Цей молитовний жест використовується в ілюстрації людської душі коли вона благає захисту. Це зображення, в якому перед обличчям надзвичайної та надлюдської загрози, людина звертається до охоронця, який є більшим за життя: якщо дивитися з цього кута, це також картина надії посеред безмежного жаху. Це нагадує мені справжню і віддану готовність допомогти постраждалим людям, у чому я мала змогу пересвідчуватися в дитинстві багато разів.»

Analytical Psychologist, Family Psychotherapist updated their business hours.

Analytical Psychologist, Family Psychotherapist updated their address.

Именно такие дети подарком своим несут не активную, на солнечной стороне - жизнь, радость, а теневую, заблокированную в нашей боли. Они будто подрывают все сокрытое, сдирают маски, провоцируют на изменения, снимают защиты, они обнаруживают сокрытое, выводя на свет - тайное, куда я, или вся моя семья не собирались смотреть - этакая грязь, заметенная под коврик, этакие скелеты в шкафу. Эти дети создают самую страшную ломку - круша наш перфекционизм, хорошесть на правильно выполненных условиях, делая нас уязвимыми - либо правда любимыми и принятыми - собой и другими, либо нет.

https://okean-v-butylke.livejournal.com/584019.html?fbclid=IwAR0Gh2bR9xCC_9D0OV_lod2y25XCw44jTwgMfTmkrxLN68aI66GmNnlSXKU

О детях, что приходят брать Есть дети, которые приходят давать, а есть те, что приходят брать. О первых родители при каждом удобном случае говорят, что их ребенок солнце, осветившее всю нашу сем...

Максимилиан Волошин

Я глазами в глаза вникал,
Но встречал не иные взгляды,
А двоящиеся анфилады
Повторяющихся зеркал.

Я стремился чертой и словом
Закрепить преходящий миг.
Но мгновенно плененный лик
Угасает, чтоб вспыхнуть новым.

Я боялся, узнав - забыть...
Но в стремлении нет забвенья.
Чтобы вечно сгорать и быть -
Надо рвать без печали звенья.

Я пленен в переливных снах,
В завивающихся круженьях,
Раздробившийся в отраженьях,
Потерявшийся в зеркалах.