КНП "Херсонська міська клінічна лікарня ім А і О Тропіних"

Зворушливий ювілей: Іван Пентилюк відзначає 90-річчя!

Його доля невід’ємна від долі лікарні, її сходи історії лежать під його ногами, її рани болять йому важко, а успіхи і людська гідність – наповнюють силою, ніби немає життя без тієї «Тропінки», яку він вважає своєю опорою та для якої вже кілька десятиліть є опорою сам. Таких людей, таких облич лікарні залишилося вже дуже мало. Не лише через те, що життя стрімке, і ми втрачаємо старше покоління, а тому, що час народжує інший світ. Разом з тим цінності «Тропінки» – мають залишатися. Одна з них – це повага і шанування старших колег, тих, хто віддав життя нашій справі, хто в усі часи залишається в професії, хто живе лікарнею і дихає з нею одними легенями.

Вітаємо сьогодні людину, яку вважаємо оберегом «Тропінки», її цінністю і поціновувачем, її великим другом, її тилом, її мудрістю, її вчителем, її родиною.

Іван ПЕНТИЛЮК, головний лікар лікарні Тропіних з 1974 по 1995 рік, відзначає своє 90-річчя! Зворушливий ювілей, багато відчуттів та думок, немирний день, бентежний час, але всі близькі серця разом – і це найголовніше.

Іване Іларіоновичу, вітаємо Вас усім колективом з Вашим красивим ювілеєм! Бажаємо Вам здоров’я і стійкої жаги до життя, віри у перемогу, не втрачайте своєї неповторної усмішки, бережіть себе, бо Ви нам потрібні. За порадою, за розрадою, за натхненням, за світлом, за рівновагою – звертаємось до Вас і подумки, і телефоном, і при зустрічі. Завжди дуже відгукуються Ваші слова про «Тропінку»: «В цій лікарні цінують людське. Чим вона відмінна – це людське серце, просто небайдужість і людяність, і вже зверху – професійність та все інше…» Нехай так і буде. Дякуємо Вам за ці орієнтири, за шлях, за любов до лікарні та людей! Ми завжди поряд з Вами.

Незважаючи на свій поважний вік та чимало життєвих негараздів, Іван Пентилюк не вичерпав свого життєлюбства, сильного характеру та постійного зв’язку з колегами.

Вітаємо, дякуємо та цінуємо!

В ЛІКАРНІ ТРОПІНИХ НЕ ПРИПИНЯЄТЬСЯ РОБОТА З ПРОВЕДЕННЯ ВАКЦИНАЦІЇ

З 22 квітня розпочинається Всесвітній тиждень імунізації, мета якого – підвищити серед громадськості розуміння важливості вакцинації для попередження небезпечних захворювань та збереження життя. Цього року він також співпадає з 50-ю річницею впровадження ВООЗ «Розширеної програми імунізації», яка спрямована забезпечити доступ до життєво необхідних вакцин кожній дитині в світі, незважаючи на регіон проживання та соціоекономічний статус.

В Херсонській клінічній лікарні ім. А. і О. Тропіних не припиняється робота з проведення вакцинації, навіть в умовах війни. Враховуючи, що місто перебуває під постійними ворожими обстрілами, доступ до профілактичних щеплень є дуже важливим.

Як розповіла заступник медичного директора по організації охорони здоров’я дітей та жінок Людмила ПАНЧЕНКО, в дитячих поліклініках лікарні лише протягом березня поточного року було проведено 48 щеплень проти поліомієліту; 32 дитини вакциновано проти дифтерії, правця та кашлюку; проти туберкульозу вакциною БЦЖ у пологовому відділенні проведено 22 щеплення.

Серед дорослого населення за останній місяць щеплено проти дифтерії та правця 112 осіб. У травматологічному пункті проведено 34 щеплення проти сказу пацієнтам, які звернулися через укуси тварин та потребували антирабічної допомоги.

За словами Людмили Панченко, на тлі міграції місцевого населення через постійні російські атаки, ці показники досить непогані. – Це також свідчить про довіру херсонців до вакцинації, яку в тому числі формують наші спеціалісти, постійно спілкуючись із пацієнтами щодо важливості захисту від небезпечних інфекцій, яким можна запобігти шляхом вакцинації, – зазначає фахівець.

Нагадаємо, в Україні всі діти мають обов’язково отримати щеплення проти десяти захворювань: туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця, кору, гепатиту В, гемофільної інфекції, краснухи, епідемічного паротиту. Для всіх дорослих потрібно кожні 10 років повторно вакцинуватися від дифтерії та правця.

Намагайтеся робити щеплення вчасно. Якщо ви пропустили якесь із них, не треба розпочинати всю серію вакцинації спочатку. Проте вкрай важливо надолужити пропущені дози якомога швидше.

Щеплення відповідно до календаря вакцинації можна отримати безоплатно у сімейного лікаря, терапевта або педіатра, з яким укладена декларація. А під час війни – також у найближчому закладі, який надає первинну медичну допомогу.

► Кілька фактів про імунізацію:
- Імунізація дозволяє зберегти від 2 до 3 мільйонів життів щороку.
- Завдяки імунізації в світі більше не фіксуються випадки натуральної віспи – цю небезпечну хворобу, внаслідок якої помирало 3 з 10 захворілих, було повністю викорінено.
- Наразі завдяки масовим кампаніям з вакцинації світ наблизився до викорінення поліомієліту – небезпечного захворювання, що може призводити до невиліковних паралічів. Важливо зазначити, що зараз у світі фіксується лише вірус поліомієліту 1 типу, натомість вірус поліомієліту 2 та 3 типів вже викорінено.
- Деякі вакцини попереджують онкологічні захворювання, а саме вакцина проти гепатиту В, що профілактує розвиток раку печінки, спричиненого ускладненням гепатиту В, та вакцина проти вірусу папіломи людини, що профілактує розвиток 6 видів раку, викликаних вірусом папіломи людини.

ЗА ВАШОЮ РОБОТОЮ ТАКОЖ СТОЇТЬ ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ

У Міжнародний день фахівця з лабораторної діагностики вітаємо всіх спеціалістів клініко-діагностичної лабораторії лікарні Тропіних на чолі з завідувачкою Іриною Глущенко.

Це про тих, чия робота майже не помітна для інших, але важлива і потрібна. За умов, коли місто перебуває під постійними ворожими обстрілами, можливість мати доступ до лабораторних послуг, щоб якнайшвидше пацієнт міг отримати життєво важливі результати досліджень, цінуємо по-особливому.

Протягом останнього тижня в середньому за 1 робочий день спеціалістами лаборантами було проведено близько 300 досліджень по всім поліклінічним закладам та 203 дослідження по стаціонару. Загалом в середньому проводиться більше 500 біохімічних, гематологічних, клінічних, імунологічних, серелогічних, мікробіологічних досліджень, які виконуються для обслуговування близько 76 пацієнтів протягом дня.

В клініко-діагностичній лабораторії лікарні працюють здебільшого жінки. Наші найуважніші і найточніші спеціалісти, зосереджені, вимогливі, пильні, сучасні, професійні, а ще красиві і мужні. Без вашої роботи немає діагнозів, немає впевненості, немає лікування, контролю, немає одужання. За вашою роботою також стоїть людське життя, і ви також заради нього ризикуєте своїм.

Дякуємо вам, цінуємо і вітаємо. Бажаємо усім здоров’я, професійної залученості, цікавого досвіду, родинного благополуччя і здійснення нашої однієї мрії – скорішої перемоги!

Нагадаємо, лабораторія лікарні працює у звичайному режимі. Прийом біологічного матеріалу: понеділок – субота з 7.00 до 11.00. За Програмою медичних гарантій, при наявності електронного направлення від лікаря, ряд діагностичних досліджень можна отримати безкоштовно.

ТРИМАЄМО СТРІЙ

Стрій, який сьогодні тримає херсонська медицина, справді, дуже складний. І треба зазначити, що надання медичної допомоги, особливо в таких надзвичайних умовах, значно залежить від співпраці всіх служб, які забезпечують стале функціонування закладу.

Тому, певно, медичні працівники і інші спеціалісти зараз стали якимось одним цілим. Безсумнівно ми залежні один від одного, важливі один для одного, бо робимо одну справу і маємо одну, чітку і болючу, і щиру ціль. Кожний, хто сьогодні працює в лікарні і допомагає її тримати здатною і рятівною – кожний найцінніший.

Зокрема працівники технічно-господарської служби, які зазвичай працюють рутинно і майже непомітно, сьогодні, в умовах постійних ворожих атак, здійснюють великий масив робіт з радикально новими завданнями.

Наряду з аварійно-рятувальними підрозділами, які працюють на базі відповідних служб під керівництвом військової адміністрації, благодійних угрупувань, спеціалісти лікарні ліквідують наслідки влучань, намагаючись якнайшвидше відновити життєдіяльність лікарні. Щодня служба веде роботу з налагодження інженерних мереж, забезпечення підтримки температурного режиму, забезпечення автономних джерел живлення, а також закладання вікон на нижніх поверхах мішками з піском для убезпечення персоналу та хворих.

Щодо останніх обстрілів, зокрема який стався серед дня і під час якого було багато руйнувань містом, лікарня отримала серйозні пошкодження. Лише завдяки щасливому збігу обставин всі, хто на момент удару знаходився у будівлі – а це більше 100 пацієнтів і персонал, залишилися живі. – В той день, – пригадує Дмитро Панасюк, слюсар-сантехнік, який один з перших опинився в епіцентрі події, – працівники господарської служби терміново і до пізнього вечора разом із рятувальною службою усували наслідки влучання, аби медики могли працювати, а пацієнти отримувати допомогу.

Він зазначає, що всі відновлювальні роботи, а саме розчищення руйнувань, прибирання скла, роботи із закриття віконних отворів OSB-плитами, закладання цеглою деяких вікон та отворів від влучань у стінах, монтування вхідних дверей, відновлення системи опалення та водопостачання, проведено вчасно.

– Такі ситуації, – каже фахівець, – на жаль, можуть траплятися будь-якої миті, і ми якось повинні бути до них готові, тим більше враховуючи, що місто обстрілюється постійно і відповідні міські служби можуть бути завантажені. Хоча, – додає він, – буває важко… Приміром, коли прильоти ставалися вночі, у ті будівлі, де чимало хворих, при цьому на вулиці мінусова температура, ще й діє комендантська година – і треба якомога швидко приводити все до ладу.

Цілодобово працює чергова бригада господарської служби – це котельники, електрики, спеціалісти з обслуговування кисневої станції і дизель-генераторів. Незважаючи на те, що нині штат скоротився – частина працівників з родинами виїхали у більш безпечні місця, деякі призвані у лави ЗСУ, – забезпечення служби певними фахівцями залишається критично важливим для лікарні.

– У той час, коли Херсон вже перебував під обстрілами, – розповідає електромонтер В’ячеслав Гловатський, – наші хлопці багато працювали в мікрорайоні, який є найнебезпечнішим, встановлюючи сонячні панелі на даху медичного закладу, а також модульну котельню, роблячи це передусім для підтримки місцевих, в тому числі постраждалих від підриву дамби Каховської ГЕС. Було багато роботи, складної і небезпечної…

Так у найважчі дні у закладі організувався і діяв повноцінний хаб для місцевих, куди привозили воду і їжу, де можна було проконсультуватися з лікарями, зарядити телефон, отримати інформацію стосовно евакуації, погрітися.

Треба відмітити, що кілька працівників технічної служби отримали психологічні травми, ставши свідками загибелі людей внаслідок обстрілів. Зараз вони потребують психологічної підтримки, яку отримують в лікарні (працює психолог за певною програмою відновлення). В цьому напрямку також допомагають волонтерські організації.

Так, люди втомлені. Але виконують ті обов’язки, які накладені війною і нашою необхідністю встояти, втримати те, за що відповідаєш і чого не зрадиш.

Однак навіть у темряві має прозиратися світло, бо з нього створені живі серця… – про це каже головний інженер лікарні Андрій Лошкарьов:
– Найцінніше – це небайдужість. Коли люди приходять на допомогу. Навіть коли роблять щось незначне. Оце людське – дає сили. В складний час ми не залишаємось самі. Більше десятка благодійних фондів, гуманітарних організацій, в тому числі міжнародних, нам надали і надають безкоштовну допомогу. Це необхідні матеріали, різноманітне обладнання, транспорт, а також фізична допомога, в тому числі зі встановлення віконних блоків, тощо. Щиро вдячні всім нашим благодійникам, волонтерам, кожному, хто відгукується на потреби лікарні, бо тут працюють заради людей.

– Пане Андрію, можна запитати, чому Ви залишилися і, попри ризик, продовжуєте працювати?
– У кожного своя історія, свої причини залишитися. Їх можна формулювати, але відверто – тримає два чинника: ти вдома і ти потрібний. Все ж таки хтось повинен це робити…

З сумом повідомляємо, що на 85-му році життя пішла у засвіти колишня голова профспілкового комітету, талановитий організатор та стійка, життєлюбна людина Віліса БЕЗФАМІЛЬНА.

Боляче втрачати своїх… Віліса Миколаївна була з так званої «старої гвардії» лікарні, як ми звикли лагідно називати наших старших колег, вчителів, наставників, а нині вже довгі роки друзів.

Вона народилася у 1939 році. У 1962-му закінчила Львівський інститут фізичної культури, після чого працювала лікарем ЛФК в обласному фізкультурному диспансері. Надалі більше 40 років працювала в лікарні Тропіних, спочатку лікарем ЛФК, а з 1978 по 2007 рік – незмінною головою профспілкового комітету.

Померла у Лондоні, куди виїхала до доньки після звільнення Херсону і початку обстрілів.

Висловлюємо щирі співчуття близьким і рідним Віліси Миколаївни.

Покойтеся з миром, будемо пам’ятати Вас, колего…

ПЕРЕМОГА, ЯК ЗЦІЛЕННЯ, НЕМОЖЛИВА БЕЗ НАДІЇ

Лікарня оговтується після обстрілів і продовжує працювати.

Внаслідок обстрілів, під які нещодавно вкотре потрапив один із медичних закладів Херсона, на щастя, ніхто не постраждав, але пошкодження будівлі значні – частково зруйновані і побиті стіни, вибиті вікна, в середині кількох кабінетів загалом все понівечено, знищені в тому числі матеріали медичного призначення.

На даний час силами співробітників та завдяки допомозі військової адміністрації, донорських організацій, волонтерів усуваються наслідки влучань. Працівники технічно-господарської служби і медики роблять те, що на зараз можливо – розчищають, миють, ремонтують, облаштовують робочі місця.

Лікарі і медперсонал – кожен знаходиться на своєму робочому місці. Лікарня працює в штатному режимі. Херсонці звертаються за медичною допомогою і отримують необхідне лікування.

Так, протягом лютого в середньому за 1 робочий день до поліклінічних установ для дорослого населення звернулося близько 600 пацієнтів, з них майже 80 – за безкоштовними ліками до гуманітарних центрів.

У дитячих поліклініках медичну допомогу протягом одного дня в середньому отримали 54 дитини, з них близько 5 з приводу щеплень.

До приймального відділення за добу здійснювалося 13 звернень, з них госпіталізовано 10 хворих, більшість з яких у невідкладному стані.

До травматологічного пункту кожного дня звертається близько 18 травмованих, до офтальмологічного – 3-4 постраждалих з побутовими травмами очей.

З приводу мінно-вибухових травм протягом лютого було надано допомогу 6 цивільним громадянам, з них 4 госпіталізовано.

Народилися за місяць 18 немовлят – 10 дівчаток та 8 хлопчиків.

Життя в Херсоні зараз – попри все. Життя лікарні – тримати сенс рятівної, працювати заради людей, які залишаються в місті і потребують не лише медичної допомоги, але й підтримки.

Хоча, за словами сімейної лікарки Лариси Костенко, пацієнти, які виїхали, також дистанційно запитують «рецепти виживання». А вони формуються на досвіді, досвіді душі, яка бореться за самозбереження:
– Жити сьогоденням, рятуючись простою людською приязню. Жити одним днем, щодня віднова дбаючи про нові сили. Усе інше якимось чином виявляється неважливим, – ділиться лікарка. – Жити, навіть із травмою, болем, смутком, розпачем і смертю, яка дуже поряд, але жити… знаходити життя в усьому, що б не сталося, навіть у найважчу мить. І мати надію. Бо перемога, як і звільнення, як і зцілення – неможлива без надії.

До цих слів, можливо, варто дослухатися. Це живе, відчуте, лікарське і людське. Це навіть не порада, просто думка людини, яка відчуває шкірою оту війну, ото горе і надію, оту вирву, в якій тримається сама і рятує інших.

Дякуємо всім працівникам нашої незламної «Тропінки». Дякуємо кожному, хто не лишає лікарню. За вашу мужність і світло, яке ви запалюєте для інших через допомогу і турботу. Щоб перемогти – треба запалювати світло. Для того завжди час.

Тримаємося, рідні.

Сьогодні день жінки лікаря. Обидва поняття – святе. Поєднання їх – дуже вразливе, це ніжний професіоналізм або тепла сила, яка огортає усіх беззахисних, зцілює, відновлює і напитує життям.

Лікарки лікарні Тропіних – щирі вам вітання! Ви невичерпні, незамінні, колосальні, ви – праця і світло, краса і рятівне терпіння. Ви тягнете на собі навіть оцю війну, яка вже так всіх змучила. Тримаєтесь, тримаєте, підтримуєте, витримуєте…

В нашій лікарні за всі роки працювало чимало жінок лікарів, які залишилися незабутніми в її історії та чиї голоси ми чуємо навіть крізь час. Але ж, історія – то не лише про інших, історія – то ми, то про зараз, про особисте і болюче, про те, що всередині нас, про те, що всупереч подіям і обставинам, що завдяки любові і праці.

Дорогі наші, будьте зараз щасливими – хоч би чим, легкими – хоч би як, успішними – бо з вірою в себе, натхненними – бо заради своєї родини, нашої землі, нашого майбутнього.
Ми вас цінуємо і дякуємо!

► День жінки лікаря встановлений на честь легендарної Елізабет Блеквелл, яка народилася в цей день у 1821 році і першою серед жінок отримала вищу медичну освіту в США.

Серед перших лікарів жінок міста Херсона в архівних матеріалах значаться імена сестер Євгенії та Фанні Диканських. У 1881 році Фанні Єлизарівна стала гінекологом. Євгенія Єлизарівна, лікар-офтальмолог, у 1903 році заснувала першу в Херсоні офтальмологічну клініку, була членом Херсонського лікарського товариства, безпосередньо брала участь в організації херсонської медичної бібліотеки.

СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ЛІКАРНІ ТРОПІНИХ ДОПОМАГАЮТЬ ХЕРСОНЦЯМ ДОЛАТИ ПРОБЛЕМИ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВʼЯ

Як повідомляє МОЗ, за даними останніх опитувань, серед основних скарг українців на ментальне здоров’я переважають тривожність, напруга і порушення сну. Люди, які проживають у прифронтових регіонах, відчувають ці симптоми особливо гостро.

Лікарі клінічної лікарні Тропіних щодня стикаються з подібними скаргами пацієнтів. Безсоння, тривога, апатія, втрата апетиту, виснаженість та постійна втома, панічні розлади – ці прояви, які значною мірою впливають і на здоровʼя фізичне, стали практично постійними складовими життя херсонців під час війни. Тому нагадуємо, що перші, хто може допомогти з налагодженням психічного стану – це сімейні лікарі.

Як розповіла заступник медичного директора з медичного обслуговування дорослого населення Світлана Пшенична, наразі 36 медичних працівників (23 сімейних лікарів, 13 медичних сестер) пройшли навчання за програмою ВООЗ mhGAP і можуть допомагати пацієнтам у питаннях ментального здоровʼя. Навчання проходило в форматі онлайн на платформі НСЗУ.

Протягом 2023 року до поліклінік лікарні звернулося понад 25 людей, якім сімейні лікарі надали допомогу в питаннях психічного здоров’я. У січні поточного року з такими запитами до сімейного лікаря звернулося близько п’ятисот пацієнтів. Здебільшого це жінки, люди похилого віку, а також люди, які пережили гостру травмуючу подію через війну.

- Якщо психологічно людина відчуває себе негарно, не може, як кажуть, «взяти себе в руки» – куди і як звертатися?
С. Пшенична: – Перш за все зверніться до свого сімейного лікаря, якому ви довіряєте, з яким спілкуєтеся. За вашою згодою він може провести скринінг психічних розладів, призначити необхідні лабораторні та інструментальні дослідження, розробити план ведення та лікування, надати першу психологічну допомогу, супроводжувати пацієнта з психічними та неврологічними розладами, надавати психологічну підтримку членам родини, які доглядають за пацієнтом, а також навчити технік самодопомоги тощо. Звичайно, навіть підготовлений в питаннях ментального здоровʼя сімейний лікар не замінить психолога, психотерапевта чи психіатра. Але у більшості випадків звернень це і не потрібно: отримані знання і навички дозволяють лікарям первинної ланки ефективно допомагати у цих питаннях. Звичайно, за потреби, лікар скерує вас до вузького спеціаліста.

Варто зазначити, що послуги у сфері ментального здоровʼя, які надають терапевти та сімейні лікарі, передбачені Програмою медичних гарантій, а тому є безкоштовними.

Особливої уваги нині потребує ментальне здоров’я дітей. Заступник медичного директора з педіатричної служби Людмила Панченко зазначає, що лікарі-педіатри також пройшли відповідне навчання. І, на жаль, потреба у таких послугах є. З різних причин не всі батьки виїхали з дітьми у більш безпечні регіони. За словами спеціаліста, часто після гучних вибухів або інших стресових ситуацій, пов’язаних з війною, є звернення з такими симптомами у дітей, як: цокання зубами, тремтіння тіла, збліднення обличчя, паніка, нав’язливі думки про те, що може статися щось погане. Важливо звертатися за допомогою вчасно, щоб запобігти формуванню депресивних тривожних синдромів і інших станів, з якими важко впоратися надалі. Тому не зволікайте зі зверненням, лікар допоможе дати раду емоціям дитини, позбутися напруження в тілі, впоратись із панічними атаками, побороти постійне відчуття страху чи інші негативні стани. А найголовніше – попередити небезпечні наслідки стресу.

Щомісяця підсумовуємо роботу лікарні Тропіних, яка залишається непереможною.

Як передмову до сьогоднішньої статистичної інформації хочемо показати кілька фраз, які є свого роду відображенням того, як зараз живе лікарня, як працюють і що відчувають співробітники. З бесіди із сімейною лікаркою, яка від початку війни не залишала своїх пацієнтів, Тетяною Набокою:

– У нашому професійному житті нам доводиться багато діяти. Ця дія весь час пересуває життя з одного становища до іншого, найчастіше від страждання до полегшення, від запиту до вирішення проблеми. Але зараз цей рух поєднується з відчуттям себе всередині величезної біди, щоденної, вимотливої. Ми ніби бачимо життя крізь лупу – болісне, інше, у постійному страху, і треба діяти так, щоб врятувати не лише людину, її здоров’я, а просто оте людське і живе – терпіння, надію, світло в очах. Іноді здається, що ти всередині чиєїсь розповіді про війну, така нереальність дійсності і неможливість прийняти все, що відбувається з нами зараз. Треба постійно якось підсвічувати життя, наповнювати. Це дуже важко. Але ця робота робить мене людиною…

Зовні тверді, не сентиментальні, зосереджені лише на головному, іноді дуже втомлені, навіть надламані, а насправді – вірять у добру людську душу. Бо мають таку душу. «Тропінку» тримають ті, хто працює з вірою і силою, хто здатен дбати про людей, попри постійну небезпеку, звичайні люди з незвичайним серцем і відчуттям своєї долі – бути у тому місці, де зараз необхідно і робити те, що найважливіше.

Співробітники лікарні, в тому числі колектив сімейних лікарів протягом листопада працювали у штатному режимі в умовах майже цілодобових обстрілів.

До дорослих поліклінік за цей час звернулося 16396 пацієнтів. У дитячих поліклініках медичну допомогу було надано 1016 дітям. До пунктів видачі гуманітарних ліків за цей час звернулася 2831 особа.

До травматологічного пункту звернулася 581 особа, проведено 16 ургентних оперативних втручань, серед яких 8 у пацієнтів з мінно-вибуховими травмами. 113 пацієнтів звернулися з травмами ока до офтальмологічного травмпункту.

Стабільно працювала діагностична служба, виконуючи ультразвукові, функціональні, рентгенологічні та лабораторні обстеження.

До приймального відділення надійшло 386 пацієнтів, госпіталізовано 285. У відділеннях хірургічного профілю прооперовано 116 пацієнтів, в тому числі у відділенні загальної хірургії 25, у відділенні гнійної хірургії діабетичної стопи – 26, в травматологічному відділенні – 30, в офтальмологічному – 35. Серед 116 прооперованих 26 – це ургентні хворі.

В акушерському відділенні народилося 10 немовлят – 5 дівчаток і 5 хлопчиків.

Саме народження – це те, що надихає за будь-яких випробувань. Життя завжди над усім. Віримо. Тримаємося. Дякуємо співробітникам за роботу, функціонування лікарні у цей час – це передусім завдяки вам.

ЛІКАРНЯ ТРОПІНИХ ДОЛУЧИЛАСЯ ДО АКЦІЇ ПРОТИДІЇ НАСИЛЬСТВУ

Згідно з рішенням Генасамблеї ООН, 25 листопада відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. З 25 листопада до 10 грудня в Україні триває щорічна акція «16 днів проти насильства», яка покликана привернути увагу до проблем подолання домашнього насильства, жорстокого поводження, підвищення рівня обізнаності громадян щодо форм насильства, алгоритми дії для потерпілих, а також продовження процесу створення недискримінаційного простору для життя, розвитку і професійного зростання кожної людини.

Клінічна лікарня ім. А. і О. Тропіних долучилася до заходів що відбуваються в рамках кампанії. Окрім розповсюдження інформаційних матеріалів у структурних підрозділах, психолог лікарні проводить з медперсоналом інформаційно-роз’яснювальну роботу з питань запобігання та протидії випадкам насильства. Особлива увага до одного з найпоширеніших порушень прав людини в сучасному світі – насильства стосовно жінок, яке проявляється у фізичних, сексуальних, психологічних, економічних формах.

Як прокоментувала заступник медичного директора з педіатричної служби Людмила ПАНЧЕНКО, ці бесіди-навчання співробітниками сприймаються як дуже актуальні, особливо на тлі повномасштабного вторгнення рф в Україну, яке загострило чимало проблем суспільства, таких як зменшення рівня доходів, втрата місця проживання, роз’єднання сім’ї через евакуацію, життя під обстрілами у постійному стресі та ін. Таке соціальне напруження є каталізатором негараздів у родині, що може переростати в насильство. Враховуючи, що медики знаходяться у постійному контакті з родинами, треба звертати увагу на багато факторів, які можуть сигналізувати про те, що дитина або жінка потерпає від домашнього насильства, що можливі проблеми у родині, і частіше інформувати людей, щоб знали як діяти і куди звертатись. Головне, - каже спеціаліст, - щоб люди, які потерпають від насильства, не мовчали. Щоб не мовчали і ті, хто є свідком жорстокого поводження.

За інформацією ПРООН, від фізичного домашнього насильства в Україні страждають близько двох мільйонів людей. Більш як у 80% це насильство чоловіків проти жінок. Щороку від домашнього насильства гинуть 600 українських жінок.

У МОЗ нагадали, що ґендерно зумовлене насильство – це проблема у сферах громадського здоров’я, ґендерної рівності та прав людини. Повідомляється, що кожна третя жінка у світі зазнає тієї чи іншої форми ҐЗН. За даними МОЗ, в Україні 18% жінок та дівчат віком від 15 до 49 років зазнавали насильства з боку інтимного партнера. Не відкидається, що цей показник може бути заниженим.

Тож важливо усвідомлювати, що про цю проблему не треба мовчати! Не залишайтеся осторонь, не замовчуйте, не виправдовуйте насильство. Звертайтеся за допомогою до поліції та інших компетентних органів.

До цієї кампанії залиште собі номери телефонів, які можуть бути корисними.

Куди звертатися за допомогою, якщо стали жертвою домашнього насильства:
- Викличте поліцію за номером 102.
- Зателефонуйте на Національну "гарячу лінію" за номером телефону: 0 800 500 335 або з мобільного 116 123.
- Якщо ви зазнали фізичного чи сексуального насильства і потребуєте медичної допомоги, одразу звертайтесь до лікарні чи поліклініки. Звідти інформацію передадуть до поліції.
- Зверніться до центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Там фахівці нададуть психологічні консультації.
- Якщо у сім`ї є діти, які стали жертвами насильства або були його свідками, тоді слід звернутися до служби у справах дітей.
- Надати тимчасовий притулок жертвам домашнього насилля або ж допомогти вирішити деякі проблеми можуть громадські організації, наприклад, "Ла Страда Україна". Зокрема, посприяти з одягом для дитини, їжею, ліками.
- Отримати безкоштовну юридичну допомогу можна в Центрах безоплатної правової допомоги. Юристи можуть допомогти із розлученням та захистом майнових прав.

ВСЕ БІЛЬШЕ НАШИХ ПРАЦІВНИКІВ СТАЮТЬ БОЙОВИМИ МЕДИКАМИМ

Вчора з лікарні на передові позиції фронту пішов служити операційний медбрат відділення гнійної хірургії діабетичної стопи Володимир Красюк. За власним бажанням. Аби рятувати бійців, евакуювати з поля бою.

Для колективу відділення це рішення колеги не було дуже несподіваним. Як розповідає старша медична сестра відділення Олена Добрянська, Володя мав бажання допомагати більше, бути ближче до тих подій, від яких зараз залежить усе наше подальше життя. Він хотів потрапити саме до евакуаційної бригади, щоб мати змогу надавати допомогу пораненим, стабілізувати їх стан, щоб якнайшвидше доставляти бійців до медзакладу, живими. – Як він мені пояснив, на позиціях все це треба робити дуже швидко, від 20-ти до 30-ти хвилин. Але йому вдасться, він завжди був таким – спокійним та зосередженим з хворими, у будь-якій ситуації, – говорить пані Олена.

Зараз Володимиру 25 років. На роботу до лікарні прийшов влітку 2020 року, спочатку працював у хірургічному відділенні, де крім основного, набув досвіду роботи в екстремальних умовах пандемії ковіду (лікарня у той час працювала як ковідний госпіталь). З початку 2022 року працює у відділенні гнійної хірургії діабетичної стопи. За час війни нікуди не виїжджав, працював в окупації, причому продовжував спілкуватися українською мовою. Сам Володя із багатодітної родини, де мама – також медик, в минулому працювала в нашій лікарні медичною сестрою.

Після повномасштабного вторгнення у відділеннях хірургії лікарі не часто, але стикались з мінно-вибуховими травмами, уламковими пораненнями різних ділянок тіла. У відділенні гнійної хірургії, як уточнює завідувач Віктор Гандзюк, переважно мали справу із гнійними ускладненнями таких травм. – Володимир також приймав участь у роботі з пораненими. А от чи думав він тоді, що ці краплини досвіду йому вже скоро знадобляться у бойових умовах… Життя хвилясте. Вова завжди вважав, що потрібно відстоювати те, що ти маєш. Нехай йому щастить, – каже завідувач.

Лікарня приєднується до цих побажань і висловлює повагу та вдячність всім медикам, які стали до військових лав. Загалом серед співробітників лікарні сьогодні чимало тих, хто служить у Збройних силах України, чимало родичів наших працівників захищають країну, і, нажаль, є ті, хто вже втратив на цій війні близьких.

Разом з тим всі медичні працівники, які зараз працюють у прифронтовому Херсоні – вони також на війні, вони також захищають, лікуюсь, рятують, ризикують життям і також наближають перемогу. І коли задаєш їм оце зашарпане питання: що Вас тримає зараз тут, коли так важко, коли обстріли не припиняються майже цілодобово, коли втрати щодня, коли втома і біль висять у повітрі? Відповідь у всіх майже одна і та ж: «Хтось має лишатися, хтось має допомагати тут, на нас покладаються… важко, але ми тут потрібні…». Вони дивовижні. Вони взагалі дивуються цьому питанню, кажуть, що так неможливо жити – шукаючи комфорт, треба вміти себе опанувати і робити те, що потрібно… Мабуть, це є не лише світосприйняття медика, а суто людське відношення один до одного, до самого себе, до викликів життя. З таким серцем та силою духу Україна безперечно переможе. Тримаємося