Музей української діаспори

🖼️Продовжуємо серію публікацій про Реальність і Марево. Виставка Макса Вітика. Сьогодні розповідаємо про майстерню художника в Седоні

🔸У 2018–2020 роках Макс Вітик жив і працював у штаті Арізона (США). Його майстерня розташовувалася в Седоні — маленькому містечку в горах, з драматично червоними скелями з пісковику, що завжди вабили художників і прихильників спіритуалізму.

🔸Седону називають духовною столицею Арізони через численні «вихори» (vortex) — так звані енергетичні центри Землі, точки зцілення та дотику духовних й фізичних сил.

🔸У своїй майстерні в Седоні Макс створив унікальну серію «Red Rock» («Червона скеля), відтворивши фрагменти скель Седони з гіперреалістичною точністю. Представлені роботи написані натуральними залізоокисними пігментами.

🙌Виставку «Реальність і Марева» Макса Вітика можна відвідати в нашому музеї до 14 січня
🎟️Вартість квитка - 100 грн.
📍Наша адреса - вул. Князів Острозьких, 40б
Чекаємо на вас! 💛

#музейукраїнськоїдіаспори #виставкакиїв #музейкиїв

🖼️Продовжуємо серію розповідей про виставку «Кричевський. Саєнко. Майстер і учень». Сьогодні ділимося з вами історією про дружбу мистецьких династій Кричевських і Саєнків

💬Під час навчання в Київському художньому інституті Олександр Саєнко познайомився і заприятелював із сином Василя Григоровича. Василь Кричевський (Молодший) та його дружина Олена також навчалися в майстерні батька. Кричевські не раз гостювали в Борзні, в родині Саєнка, листувалися один з одним та підтримували у важкі часи. В листі Василя Васильовича Кричевського до Олександра Саєнка, датованого 1930-им роком, він висловлює щиру підтримку другові та обіцяє допомогти знайти роботу. Еміграція Кричевських надовго перервала спілкування Кричевських і Саєнків. Вже після відходу в засвіти Олександра Саєнка його донька Ніна написала онучці Василя Григоровича Кричевського Катерині Кричевській-Росандіч, яка проживала в США, і відновила родинну дружбу. У 1993 році Ніна та Катерина зустрічалися в Києві й листувалися до смерті Кричевської-Росандіч у 2021 році

✍️Допис підготовлено на основі тексту кураторки виставки «Кричевський. Саєнко. Майстер і учень» Оксана Підсуха

🙌Виставку «Кричевський. Саєнко. Майстер і учень» можна відвідати в нашому музеї до 18 січня 2024
🎟Вартість квитка - 120 грн.
Чекаємо на вас💛

#музейукраїнськоїдіаспори #василькричевський #майстеріучень #виставкакиїв

#уцейдень, 1 січня, народилися два Степани, дві знакові постаті для українців діаспори й України загалом. Один із них – підпільник і політичний діяч – став широко відомим не тільки серед українців, але й поміж їхніх сусідів. Інший – митець і актор – незважаючи на непересічний талант і видатний творчий доробок, ще не набув належної впізнаваності серед широкого загалу. Першого звали Степан Бандера. Другого – Степан Хвиля.

СТЕПАНА БАНДЕРУ (1909, Старий Угринів - 1959, Мюнхен) запам’ятали, передусім, як провідника підпільної Організації Українських Націоналістів, яка виникла наприкінці 1920-х і поставила за мету визволення українських земель від окупантів й створення на цій території самостійної соборної держави. Він був рішучим і послідовним противником примирення з будь-якою окупаційною владою: польською, угорською, німецькою чи радянською. Завдяки цій політиці керована ним мережа ОУН здобула численних прихильників і в роки Другої Світової війни змогла розгорнути партизанську армію – УПА. Сам Бандера не був присутній при створенні УПА і не керував нею – протягом 1941-1944 рр. він знаходився в ув’язненні в нацистському концтаборі Заксенхаузен. А після звільнення залишився за кордоном з огляду на свою впізнаваність в Україні і розвивав український націоналістичний рух в еміграції. 1959 року Степана Бандеру вбив агент радянських спецслужб Богдан Сташинський.

СТЕПАН ХВИЛЯ (1916, Сверже – 2006, Сідней) як за життя, та і сьогодні, попри яскраву творчу спадщину, залишається більш відомим у вузьких професійних колах. Захоплюватися мистецтвом Хвиля почав із самого дитинства. У 1936 році, навчаючись у Холмській семінарії, брав уроки малярства в польського художника Зенона Васьнєвського. У період Другої світової війни грав на сценах Українського театру в Рівному та Підкарпатського театру Йосипа Стадника у Дрогобичі. Протягом 1945–1949 роках працював в Українському оперному ансамблі Богдана П’юрка в Мюнхені. Критики наголошували на його оригінальній подачі ролі поліцейського Сполетта в опері «Тоска» Дж. Пуччіні. У 1949 році виїхав до Австралії, оселився в Сіднеї. У широких колах його знали як режисера й актора з гарним ліричним тенором. У 1967 році з заснуванням Спілки Українських Образотворчих Мистців Австралії (СУОМА) почав активно працювати як живописець, за картину «Білий евкаліпт» отримав відзнаку Університету Макворі. Свої роботи він називав «кольоровими фантазіями». Це, здебільшого, реалістичні сюжети на абстрактному тлі. Помер мистець у 2006 році. Згідно з заповітом значну частину його спадщини було передано до фондів Музею української діаспори.

✍️Текст про Степана Бандеру підготовлено на основі відкритих джерел, текст про Степана Хвилю - на основі статті Ганни Лексіної «Театр і живопис Степана Хвилі» (Антиквар, 2017)
📷Фото Степана Бандери - з відкритих джерел, фото Степана Хвилі - з приватного архіву Павла Кравченка

#українанімеччина #українаавтралія #музейукраїнськоїдіаспори

✨🎄Друзі! Вітаємо вас та ваші родини з Новим роком! Дякуємо нашим ЗСУ за можливість працювати й писати для вас. Нехай у 2024 році здійсниться найзаповітніша мрія всіх українців та настане Українська Перемога 💫

📷На фото – листівка Катерини Кричевської-Росандіч «Веселих свят!» (1950) з колекції Музею української діаспори

#музейукраїнськоїдіаспори

🎄💫Яким для нас видався 2023 рік?
Складним, але продуктивним. Ми продовжили відкривати історію та культуру українців світу в її паралелях з сьогоденням, разом вивчали історичні уроки та досліджували культурні здобутки, намагалися глибше зрозуміти українську ідентичність та зміцнити її, зберігали та примножували нашу спадщину.

🧐У проєктах і цифрах:

🔸Ми створили й запустили сайт Віртуального музею української діаспори. На першому етапі нам вдалося оцифрувати й розмістити на веб-платформі 342 експонати та 80 історій про видатних закордонних українців. Ми заручилися підтримкою українських діаспорних установ, а з окремими підписали меморандуми про співпрацю. Нашими партнерами стали Українська вільна академія наук УВАН (Нью-Йорк, США), Український Національний Музей в Чикаґо (США), Український музей в Нью-Йорку (США), Наукове товариство імені Шевченка в Америці, Осередок української культури та освіти (Канада). Проєкт відбувся за підтримки Українського культурного фонду в співпраці з фондом світових українців «Діаспора». Подальші оновлення віртуального проєкту пропонуємо читати за #НовиниВіртуальногоМузеюДіаспори

🔸Протягом року ми реалізували низку виставкових проєктів, серед яких особливе місце відводимо ювілейній історико-мистецькій виставці «Кричевський. Саєнко. Майстер і учень», присвяченій 150-річчю візіонера української культури Василя Кричевського та його улюбленому учню Олександру Саєнку, ювілей якого відзначатимемо у наступному 2024 році. Дякуємо за підтримку й участь у проєкті Музей книги і друкарства України та пані Ніні Саєнко – мисткині, доньці художника Саєнка.

🔸На сторінці Музею української діаспори у фейсбуці відбулися 3 онлайн-виставки: «Василь Кричевський. 150», «Микола Кричевський. Перший емігрант із династії» та «Великдень у музеї».

🔸Ми започаткували лекційний курс про видатних українців світу «Поговоримо про…». До наших науковців долучилися відомі дослідники української історії й культури, а саме Видавець Олександр Савчук, Ярина Цимбал, Tina Peresunko. Всього було прочитано 10 лекцій, а нові історії про видатних українців світу ви зможете послухати вже в січні 2024 року.

🔸Рік був насичений майстер-класами, концертами, авторськими екскурсіями, пленерами, арт-зустрічами, перформативними проєктами. Всього ми провели 38 таких заходів у музеї. А їхнім символічним завершенням стала серія передноворічних майстер-класів зі створення традиційних святкових українських оберегів – Дідуха, Павука та Зірки.

🔸У 2023 році у нас з’явилися сторінки Музею української діаспори в Інстаграмі (https://www.instagram.com/diasporamuseum/) та ТікТоці (https://www.tiktok.com/). Долучайтесь! Протягом року ми розмістили 173 публікації в Інстраграмі, 7 відео в ТікТоці, а також 605 публікації у Фейсбуці.

🔸Про Музей української діаспори та наші проєкти впродовж року писали десятки українських і закордонних ЗМІ, серед яких особливо хочеться згадати наших незмінних та деяких нових партнерів: Українська правда, "Історична Правда"", Антиквар, УКРІНФОРМ, Global Ukraine, Українки, Вечірній Київ та американське видання Свобода. Їхніми публікаціями ми ділилися з вами у наших соцмережах протягом року. Дякуємо за інформаційну підтримку!

🔸Завдяки Міжнародному благодійному фонду “Aliph” (Швейцарія) нам вдалося підсилити й оновити нашу технічну музейну базу – придбати 3 ноутбуки, 2 накопичувачі SSD, 37 рам для картин, 6 стелажів для зберігання матеріалів науково-допоміжного фонду, численні пакувальні матеріали, а також акумулятор і БДЖ. Дякуємо!

🪖Від початку повномасштабного вторгнення двоє наших наукових співробітників, Nazar Rozlutsky та Євген Шпаргало перебувають в лавах ЗСУ й боронять Україну у війні з росією. Завдяки їм ми продовжуємо створювати проєкти, приймати відвідувачів, жити й працювати. А найменше, що можемо зробити для них – це відкривати збори й купувати якнайшвидше найнеобхідніше. Завдяки вашим донатам тільки у 2023 році ми закрили кілька таких зборів та придбали для наших військових позашляховик, каркаси для бойової техніки, а також відремонтували вантажівки. Ми продовжуватимемо підтримувати наших істориків на фронті та дуже сподіваємося на вашу подальшу участь у цьому.

🙌До нашої команди долучилися нові науковці – Олександра Драч, Віталій Огієнко, Карина Грєшнікова. Ми вітаємо їх у команді і дякуємо за потужну підтримку та свіжі, цікаві ідеї.

🤗Дякуємо всім, з ким і завдяки кому ми пройшли цей непростий 2023 рік. До зустрічі в наступному 2024 році. Перемоги!
Ваш Музей української діаспори🧡

#музейукраїнськоїдіаспори #підсумкироку2023

📸 Передноворічні майстер-класи в Музеї української діаспори. Дякуємо, що провели їх з нами ✨🎄 До зустрічі у новому 2024 році 🎉

#музейукраїнськоїдіаспори

#уцейдень, 30 грудня, святкує свій день народження українська австралійська художниця СВІТЛАНА СОЛДАТОВА.

Народилася мисткиня в Києві в родині художників. У 1981 році закінчила Республіканську художню середню школу ім. Т. Шевченка. У тому ж році київське видавництво «Веселка» опублікувало народну казку «Ох» з її ілюстраціями.

Надалі Солдатова почала активно працювати в руслі театрального плакату. Протягом 1981-1993 років брала участь у численних групових виставках. У 1992 році Світлана представила свої роботи на інтернаціональному трієнале плакату «Людина. Природа. Суспільство». У 1988 році стала членом Спілки художників України (секція плакату).

З 1993 року мисткиня почала активно займатися живописом, а у 1995 році за програмою професійної еміграції переїхала на постійне місце проживання до Австралії. З 1996 по 1999 рік Світлана навчалася у Центрі Дизайну Сіднейського Технологічного Інституту. З 2000 року почала активно працювати в цій сфері як графічний дизайнер.

Зараз художниця живе в Сіднеї, співпрацює як ілюстратор із місцевим видавництвом «Книжки Сови» (Sova Books), яке публікує українську літературу англійською мовою. Мисткиня також активно підтримує свою батьківщину в боротьбі проти російських окупантів.

Протягом 1990-х та у 2018 році мисткиня поповнила колекцію Музею української діаспори 7 своїми картинами.

Колектив музею щиро вітає Світлану Солдатову з Днем народження та бажає їй подальших творчих успіхів!

✍️Текст підготовлено на основі інтервʼю Світлани Солдатової Музею української діаспори
🖼️Твори - з колекції Музею української діаспори

#українаавстралія #музейукраїнськоїдіаспори

#уцейдень, 30 грудня, народився СВЯТОСЛАВ ГОРДИНСЬКИЙ (1906, Коломия – 1993, Верона) - український художник, графік, мистецтвознавець, поет, перекладач в еміграції.

Навчався художник у Мистецькій школі Олекси Новаківського у Львові (1928-1930), згодом - у Берлінській академію мистецтв, Академії мистецтв Жуліана в Парижі та Модерній академії Фернана Леже.

У 1931 році повернувся до Львова, разом із Павлом Ковжуном та Романом Сельським заснував Асоціацію Незалежних Українських Мистців (АНУМ), редагував журнал «Мистецтво».

У 1944 році Гординський емігрував на Захід, перебував у Ді-Пі таборах в Мюнхені та Регенсбурзі. У 1947 році переїхав до США, оселився у Вероні (Нью-Джерсі). Став співзасновником Обʼєднання мистців українців Америки, а згодом - головою організації (1956-1963).

Гординський створив численні вітражі й іконостаси, що прикрасили понад 50 українських церков у Північній Америці та Європі. Мистець є автором книги «Франсуа Війон. Життя і твори», а також двох праць «Українські церкви в Польщі» (1969) та «Українська ікона дванадцятого – вісімнадцятого сторіччя» (1973).

Свого часу багато робіт художника було репродуковано на поштівках, виданих у серії «Українські типи», «Народні типи», «Великодні листівки». Сьогодні твори Святослава Гординського зберігаються у музейних і приватних збірках як в Україні, так і за кордоном.

✍️Текст підготовлено на основі Енциклопедії української діаспори (Том 1. США. Нью-Йорк, 2009)
📷Фото художника - з відкритих джерел
Листівки - з альбому «Українська святочна картка» (Київ, 2009)

#українасша #музейукраїнськоїдіаспори

#уцейдень, 29 грудня, 130 років тому народився художник РОБЕРТ ЛІСОВСЬКИЙ (1893, Кам'янське - 1982, Женева).

Майбутній мистець здобував профільну освіту у Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя в Опанаса Сластіона (1906-1908), у художника Миколи Мурашка в Києві (1908-1910) та в Українській державній академії мистецтв під керівництвом Г. Нарбута та М. Бойчука (1917–1921).

У 1920-х роках розпочав свій шлях еміграції на Захід. Спершу зупинився у Львові, де працював переважно над оформленням книжок, зокрема «Соняшних кларнет» Павла Тичини, а також над розробкою дизайну ужиткових речей (меблів, шпалер тощо).

У 1927 році як стипендіат вступив до Берлінської академії мистецтв. Між 1929 та 1946 роками був професором графічного відділу Української студії пластичного мистецтва в Празі.

1934 року Роберта Лісовського обрали комендантом Союзу Українських Пластунів Емігрантів, одразу залучивши до створення атрибутики Пласту. Художник виконав офіційний знак українського Пласту: переплетення пластової лілейки з тризубом. Усі пластові відзнаки, марки та інші атрибути були також його авторства.

Під час Другої світової війни Лісовський перебував у Празі. По завершенні війни через стан здоров’я за посередництва Українського допомогового комітету для біженців художник виїхав до Італії, згодом – до Великобританії. Увесь вільний час займався мистецтвом – писав місцеві краєвиди різними техніками (акварель, туш, гуаш, сепія, комбінована техніка). У 1970-х роках на запрошення доньки Зої переїхав на постійне місце проживання до Женеви (Швейцарія), там мистець і похований.

Серед найбільших мистецьких здобутків Роберта Лісовського – створення офіційного знаку українського Пласту, проектів символіки України на замовлення українських політичних структур в еміграції, емблеми політичних організацій, зокрема емблеми ОУН «Тризуб з мечем», проекти українських шрифтів, фірмових знаків, екслібрисів, а також ймовірне створення логотипу німецької авіакомпанії «Lufthansa».

✍️Текст підготовлено на основі статті Романа Яціва «Європейський аристократ із Дніпродзержинська» (газета «День», 2014)
📷Фото художника - з книги Романа Яціва «Роберт Лісовський: Дух лінії» (Львів: Апріорі, 2015)
Обкладинки видань - Шрифтові знадібки (історичні)

#українашвеція #музейукраїнськоїдіаспори

Друзі! Запрошуємо провести останні вихідні 2023 року з нами 🤗

30 грудня на вас чекають:
🔸Павук. Майстер-клас
👉 реєстрація: https://forms.gle/saEwKnNHNjwYRXoT6

🔸Дідух. Майстер-клас
👉 реєстрація: https://forms.gle/7HYABjfVi2EsdjNc9

🔸Зірка. Майстер-клас
👉реєстрація: https://forms.gle/BXgAMhE3CGn7LJCB7

Чекаємо на вас! 💛

#музейукраїнськоїдіаспори

Цього разу ми почули про історію мандрівки Кошиця та його хорової капели в екзотичних Бразилії, Аргентині, Мексиці та на Кубі. Cеред пальм, рептилій і пекучого сонця хористам і його невтомному керівникові вдавалося блискуче виконувати покладену на них дипломатичну місію, яка ще дотепер має свій позитивний вплив на сприйняття української культури у далеких землях.
Деталі - у 📸 Фотозвіті лекції нижче

Поговоримо про... Олександр Кошиць та південноамериканські гастролі хорової капели від Tina Peresunko

#музейукраїнськоїдіаспори #щедрик

🙌Звертаємо вашу увагу на графік роботи музею в новорічні дні:

📌31 грудня - 11:00-16:00 (каса - до 15:15)
📌1-2 січня - вихідні

До зустрічі 😉

#музейукраїнськоїдіаспори

🙌Вітаємо нашого колегу Ogiienko Vitalii з виходом у світ праці «Що Голодомор має навчити українців. Історичні паралелі між Голодомором та нинішньою російською агресією та геноцидом», що розкриває актуальну, болючу й нагальну проблематику сьогодення

📚Рекомендуємо до читання!

#музейукраїнськоїдіаспори

Продовжуємо нашу рубрику #НовиниВіртуальногоМузеюДіаспори

🎄💫У грудні ми наповнили сайт Віртуального музею української діаспори різдвяними й новорічними архівними матеріалами. Тож на завершення 2023 року пропонуємо вам ознайомитися з такими оцифрованими експонатами та історіями про закордонних українців:

🔸колекцією святкових зимових листівок, виконаних українською американською мисткинею Катериною Кричевською-Росандіч: https://diaspora.com.ua/kateryna-krychevska-rosandich-hrystos-narodyvsya-lystivka-papir-guash-1952-muzej-ukrayinskoyi-diaspory/

🔸листівками, якими на Різдво вітали родину Гетьманича Данила Скоропадського понад 100 років тому: https://diaspora.com.ua/rizdvyana-vitalna-lystivka-getmanychu-danylu-skoropadskomu-vid-nevidomogo-adresanta-druga-polovyna-1930-h-rokiv-na-2-ark-galuzevyj-derzhavnyj-arhiv-sluzhby-zovnishnoyi-rozvidky-ukrayiny/

🔸зимовими ілюстраціями до українського діаспорного часопису «Веселка»: https://diaspora.com.ua/myhajlo-myhalevych-ilyustracziyi-do-virsha-valentyny-yurchenko-dobra-yalynka-dlya-chasopysu-veselka-karton-chornylo-bilylo-1976/

🔸біографією канадського українського художника Вільяма Курилика: https://diaspora.com.ua/vasyl-kurylyk/

🔸біографією українського громадського діяча та мецената, що на схилі літ опинився в еміграції, Євгена Чикаленка: https://diaspora.com.ua/yevgen-chykalenko/

🔸історією про Федора Кричевського та спроби еміграції, викладені його донькою Мар’яною в листі до Катерини Кричевської-Росандіч: https://diaspora.com.ua/lyst-maryany-krychevskoyi-kosach-do-kateryny-krychevskoyi-rosandich-2000-ni-muzej-ukrayinskoyi-diaspory/

🔸інформацією про Науково-освітній центр вивчення Голодомору в Канаді: https://diaspora.com.ua/naukovo-osvitnij-czentr-vyvchennya-golodomoru-noczvg/

🔸відео-інтерв’ю дослідника українського спорту в діаспорі Олексія Лях-Породька з Ларисою Барабаш-Темпл – українською громадською та спортивною діячкою в США: https://diaspora.com.ua/category/video-uk/

✨🎄Бажаємо світлого Різдва Христового та щасливого й мирного Нового Року! Наступні новини нашого Віртуального музею української діаспори читайте в 2024 році

#музейукраїнськоїдіаспори

#уцейдень, 27 грудня, народився ВАСИЛЬ ЄМЕЦЬ (1890, Харківщина? - 1982, Лос-Анджелес) — бандурист, педагог, керівник капели бандуристів.

Майбутній мистець в зʼявився на світ на Слобожанщині у козацькій родині. Навчався грі на бандурі у сліпих кобзарів. Переймав манеру у знаменитих кобзарів Павла Гащенка та Івана Кучугури-Кучеренка, які часто гостювали в родині Ємців.

У 1911 р. вступив до Харківського університету на природничий відділ фізико-математичного факультету. Влітку 1913 р. здійснив мандрівку на Кубань, до Катеринодару, де організував Першу кубанську кобзарську школу. Після участі в протестах проти заборони вшановувати пам’ять Т. Шевченка в Харкові, був змушений перейти на навчання до Московського університету. У Москві з успіхом виступив на Всеслов’янському концерті (1914), грав у Большому театрі, давав уроки гри на бандурі.

Після закінчення університету повернувся до України, вчителював у м. Сосниці на Чернігівщині. У січні 1918 р. у складі Бойового куреня військового міністерства УНР брав участь в обороні Києва від червоних військ Михайла Муравйова. Працював у Міністерстві народної освіти за Гетьманщини. У 1918 р. за сприяння гетьмана Павла Скоропадського організував першу в історії новітньої України капелу зрячих бандуристів.

Наприкінці 1919 р. Ємець емігрував до Європи, де студіював музику в Празькій та Берлінській консерваторії. У 1923 р. на запрошення Українського Громадського Комітету переїхав до Чехословаччини, виступав у таборах для інтернованих українців. У Празі та Подєбрадах організував школу гри на бандурі, у Празі очолив Другу капелу бандуристів (1924). Як бандурист-соліст Ємець об’їздив з гастролями більшість країн Західної Європи та Америку, виступав на відомих сценах та в елітних салонах Парижа.

У 1936 р. виїхав до Канади, а затим до США. За океан помандрувала і його українська бандура, яку Василь Ємець вивіз у еміграцію з Києва.

У США жив у Лос-Анджелесі, став першим бандуристом, який виступав у Голлівуді. У 1952 р. голлівудська фірма «Кепітол» видала платівку з записами українського гуцульського танцю, коломийок та козацьких дум у виконанні Ємця. Саме в США він здійснив свою мрію «зробити наш національний інструмент приступним для грання класичної музики». Ємець створив збільшений тип бандури, що мала 62 струни та діапазон 5 хроматичних октав. Успішно гастролював Мексикою та Канадою.

Василь Ємець — автор книги “Кобза та кобзарі” (1923) та інших праць на тему кобзарства. Помер бандурист у 1982 р. в Лос-Анджелесі. За заповітом мистець похований у Вінніпезі (Канада) біля могили Олександра Кошиця.

Текст підготовлено за матеріалами сайту Віртуального музею української діаспори: https://diaspora.com.ua/vasyl-yemecz/

Фото - Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів

#музейукраїнськоїдіаспори #українасша

🖼️Продовжуємо серію публікацій про Реальність і Марево. Виставка Макса Вітика. Сьогодні розповідаємо про майстерню художника в Гаазі

🔸Поблизу Гааги на узбережжі Північного моря розташовується невелике місто Вассенаар. Саме тут Вітик жив та працював у 2012–2015 роках. Картини із серії «Дуіндігт» (місце проведення скачок у Вассенаарі) були створені під впливом західної та східної містики й фольклору.

🔸Вітик пише: «У моїй мандрівці лісом Дуіндігт я часто зустрічав різні чудеса світу — істот із далеких західних і східних країн з пташиними головами й кінськими ногами, усміхнених птахів і гігантські сріблясті голландські тюльпани, яких охороняють герої Революції Гідності. Вони просто трапляються і приходять нізвідки — як сни…».

🔸У цій студії Макс також почав працювати над кількома іншими важливими серіями, зокрема над «Воїнами світла», а також продовжив роботу над серією «Галюцинації…», яку розпочав у майстерні в Засупоївці.

🙌Виставку «Реальність і Марево» Макса Вітика можна відвідати в нашому музеї до 14 січня 2024 року
🎟️Вартість квитка - 100 грн.
📍Наша адреса - вул. Князів Острозьких, 40б
Чекаємо на вас💛

#музейукраїнськоїдіаспори #виставкакиїв #максвітик

З нагоди світлого свята Різдва Христового ділимося підбіркою різдвяних листівок, якими друзі вітали гетьманича Данила Скоропадського.

Листівки - з колекції документів канцелярії гетьманича Данила Скоропадського за 1937-1938 роки з Державного галузевого архіву Служби зовнішньої розвідки України.

#музейукраїнськоїдіаспори #Різдво2023

💫Шановні підписники! Вітаємо з Різдвом Христовим!

✨У колекції Музею української діаспори зберігається унікальна підбірка різдвяних листівок української американської художниці Катерини Кричевської-Росандіч. З нагоди свята публікуємо вибрані листівки й зичимо вам, друзі, щасливого й тихого Різдва!

🔸Ілюстрація 1 - З Різдвом Христовим! Листівка. Папір, гуаш. 1949. Колекція Музею української діаспори
🔸Ілюстрація 2 - Різдвяна листівка. Папір, гуаш. 1952. Колекція Музею української діаспори
🔸Ілюстрація 3 - З Різдвом Христовим! Листівка. Папір, гуаш. 1953. Колекція Музею української діаспори
🔸Ілюстрація 4 - Зима. Колядники. Папір, акварель, гуаш. 2003. Колекція Музею української діаспори

#музейукраїнськоїдіаспори #різдво2023

✨Напередодні Різдва в нашому музеї відбулися святкові майстер-класи зі створення традиційних українських оберегів - Павука, Дідуха та Янгола

📸Публікуємо наш фотозвіт із майстер-класів та запрошуємо на наступні, що відбудуться напередодні Нового Року, 30 грудня:

🔸Павук. Майстер-клас 11:00
запис 👉 https://forms.gle/saEwKnNHNjwYRXoT6

🔸Дідух. Майстер-клас 13:00
запис 👉 https://forms.gle/7HYABjfVi2EsdjNc9

🔸Зірка. Майстер-клас 16:00
запис 👉 https://forms.gle/BXgAMhE3CGn7LJCB7

До зустрічі! 🤗

#музейукраїнськоїдіаспори #майстеркласкиїв #різдво #музейкиїв

🎄✨Напередодні новорічно-різдвяних свят Музей української діаспори отримав у подарунок унікальну книгу - «Василь Кричевський. Орнаментні композиції» (Харків, 2023), надруковану відомим харківським видавцем Олександром Савчуком (Oleksandr Savchuk) з нагоди 150-річчя з дня народження Василя Григоровича.

Збірка вміщує близько 200 орнаментів Василя Кричевського періоду 1920-1950-х років: від ранніх українських до пізніх емігрантських, що зберігаються в українських музеях та приватних зібраннях. Серед представлених у книзі орнаментів 5 – з колекції Музею української діаспори.

Команда музею щиро вдячна пану Олександру Савчуку за цінний подарунок та багаторічну дружбу й співпрацю!

Придбати видання можна в книгарнях та на сайті Видавець Олександр Савчук, а оригінальні орнаменти з колекції Музею української діаспори є можливість побачити в експозиції виставки «Кричевський. Саєнко. Майстер і учень», що триває до 18 січня 2024 року. Запрошуємо!

#музейукраїнськоїдіаспори #поповнюємомузейнуколекцію

🖼️ Продовжуємо серію розповідей про виставку «Кричевський. Саєнко. Майстер і учень». Сьогодні знайомимо вас з інтерʼєрами Олександра Саєнка

💬«Під час перебування в Києві я жив на квартирі у нашого професора Кричевського», - згадував Саєнко. «Багато працював у музеях, замальовував старі українські меблі з фотографій, українські хати, будинки, одяг ХVІІ- ХVІІІ ст., портрети в козацькому вбранні. Влітку вдома я зробив близько 20 зарисовок внутрішнього вигляду хат та старих хат (звичайно типових) з кахляними печами та меблями. Показував їх Василеві Григоровичу. Ці зарисовки йому сподобались, казав, що вони цікаві й потрібні для української архітектури. Печі, обкладені кахлями, типові для Чернігівщини, і зовсім не схожі, як є на Київщині. Василь Григорович запитав, що коштують ці зарисовки, він хоче купити у мене, але я сказав, що не хочу продати, а хочу їх подарувати йому».

✍️ Текст підготовлено на основі книги-альбому Ніни Саєнко «Олександр Саєнко» (Київ, 2003).

🙌А ми нагадуємо, що виставку «Кричевський. Саєнко. Майстер і учень» можна відвідати до 18 січня 2024 року.
🎟️ Вартість квитка - 120 грн.
Чекаємо на вас 💛

#музейукраїнськоїдіаспори #виставкакиїв #музейкиїв

Продовжуємо розповідати про листування між гетьманом Павлом Скоропадським та його сином Данилом й принагідно нагадуємо, що частину колекції цих листів вже можна переглянути на сайті нашого Віртуального музею української діаспори - https://diaspora.com.ua/lyst-danyla-skoropadskogo-do-batka-vid-10-serpnya-1938-roku-na-3-ark-galuzevyj-derzhavnyj-arhiv-sluzhby-zovnishnoyi-rozvidky-ukrayiny/

У листі від 10 серпня гетьманич зізнається батькові у своєму захопленні Нью-Йорком та пояснює, чому «Велике яблуко» так припало йому до душі.

«Тебе може цікавлять мої загальні вражіння про Нью-Йорк. Мушу одверто сказати, що з усіх американських міст це місто мені найбільше подобається. Може якраз тому, що воно найменш американське. На вулицях можна чути всі світові мови і бачити всі можливі істнуючі людські морди. Публіка робить ввічливе і дисципліноване вражіння (безперечно приймаючи на увагу американський масштаб). Рух на вулицях зорганізований дуже добре, переважно сигналізують при помочі червоного і зеленого світла. Надзвичайно гарні хмародери, багато монументальних будівель. На «Емпаер Стейт Билдинг» - найбільшому будинку у світі ще не був, але в скорім часі туди поїду. Цікаві підземки. На кожній станції сидить тільки оден чиновник, який фактично нічого спільного з організацією руху чи контролею того немає, натомість мусить тільки розмінювати гроші. За пять центів можеш їздити цілий день по всіх нью-йорських підземках. Ці пять центів встромлюються в автомат, який тебе тоді перепускає на плятформу. З огляду на спеку всі вагони сполучені між собою і всі двері відчинені, так що вітер віє через увесь потяг під час руху.
Ти будеш здивований, але дівчата в Нью-Йорку роблять надзвичайно приличне вражіння. По перше, товстих майже не бачив, всі одягаються просто, але елегантно (до речі мода мати відрізані носки на черевиках, так що видно великий палець в чулках, або без них), мають всі спортову виправку, самозапевнений вигляд, добру походку. На вулицях не видно, щоб вони лізли на мущин, а мущини на них. Публичних цілувань на вулицях досить не бачив. Взагалі між молодю обох полів звертає увагу на себе якась товариськість без перебільшеного «секс аппілю». Ще можна особливо спостерігати на великих пляжах (до речі біля 10 миль, себто 15 кильометрів довжини) на Лонг Айленд.
Чужинцем себе фактично ніхто в Нью-Йорку почувати не може, бо майже ніхто не говорить по «американськи» (виразу «по англійськи» американці не люблять) без акценту. Чудові околиці Нью-Йорку. Це щось подібного до того, що ми бачили біля Лондону тільки в більшому масштабі. Звідки американці беруть гроші, чорт їх зна. Кожний 4-й або 5-й має свій автомобиль».

📷На фото:
Данило Скоропадський. Із тритомника «Коментарів», приурочених до річниці смерті гетьманича Данила Скоропадського. З колекції Музею української діаспори
Вінтажна поштівка «Нью-Йорка. Емпаєр Стейт Білдінг». ("Vintage New York City Postcard Collection - The Empire State Building, Alfred Mainzer Of NYC, Circa 1930s" by France1978 is licensed under CC BY-SA 2.0).

#музейукраїнськоїдіаспори #українасша