Психологічна студія СЕНС

А у чому для вас є Сенс? Напишіть нам у коментарях. Можливо ми зробимо наступну інфографіку саме з вашим сенсом 🤗

💙💛
🌐https://www.sens.lviv.ua/

Зараз ми часто перебуваємо під впливом стресу і можемо відчувати постійну втому, напругу і нестачу ресурсу.

Підтримки рідних чи друзів в такий період буває недостатньо. І для того, щоб зберегти стабільність нашого емоційного стану важливо звернутися за допомогою до психолога чи психотерапевта.

Ми розуміємо, що не завжди є можливість оплатити послуги спеціаліста, а вчасна допомога є вкрай важливою. Тому у Студії Сенс працює соціально-психологічний проект Helper❤, де є можливість отримати курс психотерапії за зниженою вартістю - 600грн/50 хв. (Вартість може бути ще нижчою за наявності та погодження мотиваційного листа☝️).

У соціальному проекті Нelper❤, працюють з різними запитами та у різних психотерапевтичних напрямках:

✅Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ):
- Ольга Самвелян;
- Ірина Маєвська;
- Олена Дерень;
- Катерина Кельо;
- Ірина Пилипів.

✅Гештальт-терапія:
- Христина Стельмащук;
- Олена Дерень;
- Оксана Малишевська;
- Софія Невойт.

✅Арт-терапія:
- Ольга Самвелян;
- Марія Мищишин;
- Олена Дерень;
- Марія Перун;

✅ EMDR-терапія:
- Ірина Маєвська;
- Ольга Батюсь;
- Софія Невойт.

✅Позитивна психотерапія:
- Марія Мищишин.

✅Травма-терапія:
-Ольга Батюсь.

✅ Схема-терапія:
- Катерина Кельо.

👨‍💻З детальною інформацією про спеціалістів соціального проекту можна ознайомитись за посиланням: https://www.instagram.com/helper.sens/

✏Подати заявку для участі у соціально-психологічному проекті Helper: https://forms.gle/AmNSJvvbXzaVjCz37

Наші контакти:
📱067 4848 466 (Лемківська 9а);
📱097 599 0023 (Стрийська 45).

Дбайте про себе, дбайте про важливе. Ваш Сенс💚.

Ваш СЕНС 💙💛
🌐https://www.sens.lviv.ua/

П’ять базових емоційних потреб людини
У нас уже є мабуть інструкції до будь-чого – від чайника і аж до адронного колайдера. Але коли йдеться про наше ментальне здоров’я, то ми, здається, й досі живемо у кам’яному віці. Адже ми не знаємо найважливішої інструкції – інструкції до себе.

От і виходить, що коли намагаємося управляти собою, це дуже схоже на спроби без попередньої підготовки сісти за кермо автомобіля – ти знаєш, що інші якось на ньому їздять, але сам не розумієш з чого почати…
Мабуть тому про матеріальні речі ми зазвичай краще вміємо подбати ніж про себе самого.
Щоб продемонструвати це своїм клієнтам, як це працює, я іноді проводжу один мисленнєвий експеримент: “Уявіть собі, що ви володієте коштовним каменем – діамантом. Ви знаєте про його цінність і щоб інкрустувати прикрасу золотом, вирішуєте віднести діамант до ювеліра. Але дорогою до ювелірної майстерні, коштовність раптом вислизає з ваших рук і потрапляє до брудної калюжі… Що ви робитимете?”

На це питання відповідь у всіх однозначна: “Підійму, витру і понесу далі”. Але це ще не завершення нашого мисленнєвого експерименту: “А як ви зазвичай ставитеся до себе, коли зазнали невдачі, припустились помилки, або ж взагалі, трапилось, що ваше життя зараз “на дні”?”.

Тут відповіді більш різні, але ще ніхто жодного разу не сказав: “Допоможу собі піднятися, попоклуюсь про себе і продовжу свій шлях”, як було у варіанті з діамантом. Хоча жоден, навіть найкоштовніший камінь на світі не може бути ціннішим за людське життя!

От і виходить, що ми часто ставимо в пріоритеті інші речі, а не себе. Все тому, що у дитинстві нас не навчили, що дбати про своє ментальне здоров’я – це абсолютно н о р м а л ь н о. Що ж, давайте заповнювати прогалини.
Перш за все, варто пам’ятати, що крім фізичних потреб (у їжі, воді, сні, безпеці), у нас є ще так звані базові емоційні потреби. І якщо фізичні потреби називають потребами першого порядку, бо вони відповідають на питання “Чи я виживу?”. То емоційні потреби – відносять до потреб вищого порядку, адже вони уже не про виживання, а про те, якою є якість нашого життя. Вони відповідають на запитання “Як я живу?”.

Всього таких емоційних потреб є п’ять:
1) Безпечна прив’язаність
2) Автономія, компетентність та відчуття ідентичності
3) Реалістичні межі та самоконтроль
4) Вираження своїх почуттів
5) Спонтанність і гра

Кожна з цих потреб важлива по своєму. Тож давайте почнемо з першої – потреби у безпечній прив’язаності.

Потреба в безпечній прив’язаності або “Я люблю тебе тому, що ти є”.
Безпечна прив’язаність передбачає безумовне прийняття, безпеку та турботу. А щоб зрозуміти, що означає безумовно приймати і дбати про себе, поставте собі запитання – “За що б ви любили свою дитину?”. Відповідь однозначна: “Тому що це моя дитина!”. В принципі, таке ж приймаюче відношення має бути до себе – ви заслуговуєте на любов уже просто по тій простій причині, що ви є!
Людина з таким самосприйняттям вмітиме приймати себе такою, як вона є та будувати емоційно близькі, безпечні стосунки з іншими. У неї не буде ілюзій, щодо того, що можна якось заслужити любов у тих, хто не здатен її дати. Адже це так само абсурдно, як очікувати, що на дубі чомусь виростуть яблука.

Потреба в автономії , компетентності та власній ідентичності або “Аня, ти не Оля”.
Задоволена потреба в атономії передбачає, що людина поважає та визнає свою індивідуальність, може відстоювати власні межі та має розуміння, що у кожної людини є свої сильні та слабкі сторони. А розвинене відчуття власної ідентичності дозволяє нашій особистості знаходити власні способи реалізації у світі.

Потреба в реалістичних межах та самконтролі або “Немає безвихідних ситуацій. Є вихід, який нам не подобається”.
Коли у людини є реалістичне розуміння власних границь, певних життєвих правил та меж можливого, то вона знає, що кожне досягнення має свою ціну і погоджується на це. Це називається дисципліна або самоконтроль. Тоді людина здатна ефективно співпрацювати з іншими та керувати собою на шляху до досягнення своїх мрій та цілей.

Потреба у вираженні почуттів або “Ми всі говоримо двома мовами – українською і мовою емоцій”
Це ще одна надзвичайно важлива потреба для людини. Адже численні наукові експерименти доводять, що залежно від того, наскільки ми добре вміємо усвідомлювати та виражати власні емоції залежить не лише наше самопочуття, але й навіть стан нашої імунної системи та фізичне здоров’я.
Людина, яка володіє здатністю говорити про свої потреби та почуття швидше знайде спільну мову як з самою собою, так і з оточуючими. Бо ж задумайтесь, яка імовірність, що світ задовільнить вашу потребу, якщо ви про неї нікому не скажете?

І остання потреба з п’яти – спонтанність та гра або “Пробуй доки тобі не вдасться!”.
Залежно від того чи вміємо ми бути спонтанними і чи зберегли ми у собі здатність до гри у дорослому віці, залежатиме в подальшому також наша здатність навчатися новому.
Адже гра – це самий безпечний спосіб навчатися, розвиватися та відточувати навик. Коли, з однієї сторони, ціна помилки є невеликою, а з іншої, ми можемо розширяти свою картину світу, освоювати нові галузі та ставати більш умілими. Саме ця здатність виходить на передній план у сучасному світі, у якому ми змушені постійно адаптовуватись до змін та невизначеності.

Сподіваюсь, тепер, коли ви вже знаєте про існування п’яти базових емоційних потреб, ви зможете більш ефективно вчитися їх задовільняти. Адже щоб бути щасливим організмом достатньо добре виспатись і попоїсти, а щоб бути щасливою людиною нам потрібно дещо більше.

Mariana Franko , психолог, психотерапевт, засновниця Психологічної студії Сенс.

Психологічна студія «Сенс»
Дбайте про себе, дбайте про важливе💙
Запис на консультацію психолога:
📱+38 (067) 48 48 466
📱+38 (097) 59 90 023
🌐https://www.sens.lviv.ua/

Дякуємо за довіру!
Ваш СЕНС 💙💛
🌐https://www.sens.lviv.ua/

Друзі, дякуємо, що ви з нами! 🩵
Цей рік був випробуванням і вчив нас цінувати моменти, підтримувати один одного ще більше. Ми хочемо подякувати нашим захисникам та захисницям, завдяки чиїй відданості ми можемо жити та продовжувати свою роботу, надавати підтримку українцям🩵

Ми вдячні вам за вашу довіру та можливість проходити шлях до вдосконалення та зміцнення ментального здоров’я разом з вами. Зичимо вам щастя в новому році, натхнення, тепла, сил та можливостей ✨

Нехай цей рік буде для нас усіх початком чогось неймовірного, де ми станемо опорою один для одного та спільними зусиллями дійдемо до єдиної мети🇺🇦

Щасливого Різдва і з Новим Роком!🎄
Ваш Сенс 🩵

ЩО ТАКЕ ПСИХОЛОГІЧНА ТРАВМА РОЗВИТКУ?

Коріння травми розвитку ховаються далеко в дитинстві людини і зачасту беруть свій початок з порушених (дисфункційних) стосунків у сім’ї. Щоб впоратися з цим, дитина захищає свою психіку аби змогти вижити, адаптуватися і тому вибудовує власну захисну поведінку. Способи адаптування переростають в риси характеру і роблять відбиток на все подальше життя людини.

Як охарактеризувати людину, що зазнала травми розвитку?
Люди, які зазнали травми розвитку, часто мають проблеми з самооцінкою. Вони не вміють правильно оцінювати себе, свої досягнення, їм складно помічати в собі сильні сторони. Часто вони залежні від думки інших і витрачають чимало сил і ресурсів, аби отримати схвалення від оточення. Такі люди у всьому прагнуть бути ідеальними, не дають собі права на помилку, а при найменшій невідповідності нав’язаним еталонам, звинувачують і зневажають себе. Не вважають себе гідними теплих люблячих стосунків.

Як проявляються симптоми низької самооцінки?
Симптоми низької самооцінки проявляються в перфекціонізмі, невмінні відстоювати свою думку та сказати «ні», надмірній потребі в увазі, маніпулятивності, конформності. Всі ці риси негативно впливають на стосунки людини і її життя загалом.

Що впливає на формування самооцінки?
На формування самооцінки впливають стосунки зі значущими людьми в дитинстві. Батьки є дзеркалом для своїх дітей, в якому ті черпають інформацію про себе, – «Хто я?», «Чого я вартий?», «На що я здатний?». Дитина формує ставлення до себе через призму оцінки і ставлення до неї її найближчих людей. Найчастіше низька самооцінка формується у дітей, в чиїх сім’ях домінувала емоційна холодність, де не прийнято було ділитися обіймами, компліментами, позитивними переживаннями, де дитина не отримала досвіду відчувати себе «хорошою», «любленою». Негативний вплив має також часте порівнювання дитини з іншими. Таким чином, дитина ніколи не може наблизитися до ідеалу, якому вона повинна відповідати. В цьому випадку батьки не показують дитині, що люблять її такою, якою вона є, без усяких умов, яких треба дотримуватися.

Низька самооцінка також формується тоді, коли батьки ставлять дитині надвимоги без права на помилку, де невдачі дитини викликають бурхливу злість, а досягнення сприймаються як належне і не заохочуються. Таким чином дитина звикає до критики і вже не очікує позитивного ставлення до себе, в неї закріплюється бачення себе як невдахи. Нав’язування дитині відповідальності, з якою та не здатна впоратися, постійне незадоволення її поведінкою, думками, емоційними проявами, зовнішнім виглядом ведуть до впевненості дитини в тому, що з нею щось не так і вона не варта любові.

Як допомогти людям, що зазнали травми розвитку?
Допомога таким людям полягає в тому, щоб дати їм інше, «рівне дзеркало», в яке б вони могли подивитися і побачити себе справжнього, такого, що має право помилятися і бути недосконалим без страху, що його відкинуть. Важливо також віднайти в собі сильні сторони, прийняти і цінувати їх.

Анастасія Бойко – практичний психолог, консультант у напрямку когнітивно-поведінкової терапії. Спеціалізується на індивідуальному консультуванні та психотерапії дорослих.

Психологічна студія «Сенс»
Твоя стабільність та розвиток 💙
Запис на консультацію психолога:
📱+38 (067) 48 48 466
📱+38 (097) 59 90 023
🌐https://www.sens.lviv.ua/

Ваш СЕНС 🌲
🌐https://www.sens.lviv.ua/

Друзі😊 з 24 грудня по 1 січня включно, психологічна Студія Сенс іде на Різдвяні канікули☃️.

Якщо ваш спеціаліст працюватиме в цей період, та у вас є запланований запис, сесія відбудеться згідно графіку. (деталі можна уточнити у наших адміністраторів).

Ми обов'язково повернемось 2 січня та відповімо на усі ваші запити☝️.

Бажаємо усім спокійного, затишного та щасливого Різдва і Нового Року🎅.

Бережіть себе та близьких.
Завжди Ваш Сенс💚.

«Якщо ти коли-небудь побачиш себе в неправильній історії, йди звідти» - Мо Віллемс

Ти маєш право піти геть з будь-якої ситуації, в якій ти себе не бачиш.
Ти маєш право піти з будь-якої життєвої історії, в якій ти собі не подобаєшся.
Ти маєш право переїхати з міста, яке гасить тебе, а не дозволяє сяяти яскравіше, ти маєш право зібрати валізу і почати все спочатку в іншому місці, ти маєш право змінити своє життя.
Ти маєш право піти з роботи, яку ненавидиш, навіть якщо весь світ говоритиме тобі цього не робити.
Ти маєш право шукати те, що мотивуватиме тебе щоранку вставати з ліжка протягом усього твого життя.
Ти маєш право піти від того, кого ти любиш, якщо він погано з тобою поводиться.
Ти маєш право зрештою поставити себе на перше місце і піти, якщо ти знову і знову намагаєшся, але нічого не змінюється.
Ти маєш право піти від поганих друзів, ти маєш право мати любов і людей, які підтримують тебе та допомагають.
Ти маєш право брати ту енергію, яка тобі потрібна в житті.
Ти маєш право прощати себе за великі і маленькі помилки, ти маєш право бути доброзичливим до себе, дивитися в дзеркало і подобатися собі.
Ти маєш право звільнити себе від своїх очікувань.
Іноді ми думаємо, що йти - це погано, немов це означає здатися і опустити руки. Але іноді піти - це найкраще, що ти можеш зробити для себе. Це дозволяє нам змінити вектор свого життя, почати спочатку, відкрити себе і світ. Іноді піти - означає врятувати себе від того, щоб не застрягти в неправильному місці з неправильними людьми.
Піти - означає відкрити двері змін, зростанню, новим можливостям і звільнитися.
У тебе завжди є можливість піти, поки ти не знайдеш своє місце і те, що робить тебе щасливим.
Ти навіть маєш право піти від себе минулого і створити себе нового.

Психологічна студія «Сенс»
Дбайте про себе, дбайте про важливе💙
Запис на консультацію психолога:
📱+38 (067) 48 48 466
📱+38 (097) 59 90 023
🌐https://www.sens.lviv.ua/

Ваш СЕНС🎄
🌐https://www.sens.lviv.ua/

ЩО ТАКЕ АСЕРТИВНІСТЬ?

Асертивність, по суті, є вмінням відстоювати себе. І, насправді, вона починається ще з пісочниці. В той час, коли навколо тебе бавляться інші дітки. Ти маєш свої пасочки, у них свої, але у вас є одна спільна пісочниця, у якій немає чітко визначених меж.

Звісно, спочатку кожен тут знаходить собі куточок або долучається до спільної гри з насипання піщаної гірки.
Але потім починає розгортатися справжня драма! Раптом, ти бачиш своє відерко у руках сусідського хлопчика, який уже радісно насипає до нього каменюки з великого іграшкового самоскиду. Це і є момент істини. Саме тоді, коли тобі підскочить клубок в горлі від образи, а очі в будь-який момент готові розплакатись, все залежатиме від дорослого, який опиниться поруч. Чи почне він соромити, за небажання віддавати своє відерко іншому? Чи, навпаки, навіть не зверне уваги, коли сильніший відбирає відерко у слабшого? Чи все ж підтримає тебе і скаже: «Так, це твоє відерко. Але щоб бавитися разом потрібно вчитися ділитися. Давайте побавимося разом?». Важливо щоб в такі моменти хтось підтримав та показав як можна асертивно відстояти себе.

Адже в майбутньому саме асертивність допоможе дитині:
- поважати себе і та власні межі
- поважати також границі іншого
- вміти висловлювати свої думки, почуття та потреби
- вчасно сказати «ні»
- вести переговори
- приймати похвалу і цінувати себе
- вміти відстоювати себе

Як бачите, бути асертивним, це досить складне вміння, яке належить до так званих, soft skills, її потрібно розвивати і весь час вдосконалювати. Адже межі особистості є доволі гнучкими і залежать багатьох чинників: фізичного та емоційного стану, ситуації і навіть того, з ким ми зараз розмовляємо.

Правда, розвинути у собі асертивність практично неможливо, якщо з самого дитинства тобі весь час говорять: «Віддай своє відерко», «Замовкни», «Ти не маєш так реагувати», чим заперечують твоє право на твоє ж відерко, твою думку чи твої почуття.

Пам‘ятаєте анекдот про те, як мама кликала Сьомочку:
-Сьома! Іди додому!!!
-Маам, я що замерз?
-Ні, ти їсти хочеш!

Чому ж для людини так важливо володіти такою здатністю як асертивність? Річ у тім, що людина, яка здатна доносити свою думку і при цьому поважає позиції інших, у цьому світі завжди буде більш успішною як в особистому та професійному житті, так і в стосунках загалом. Більш того, навіть здорова самооцінка неможлива без вміння поважати себе.

Ось подумайте, що спільного між сварливою бабцею, чоловіком, якого постійно недооцінюють вдома і на роботі та дівчиною, яка потерапає від зрад свого хлопця? Правильна відповідь - невміння вибудовувати межі в стосунках. Всі вони поводяться неасертивно, тобто не поважають або свої, або чужі границі.

Отже з чого складається асертивність? Це навички висловлювати свої думки та почуття, і здатність приймати похвалу, і самоповага, і вміння постояти за себе. Але, перш за все це вміння сказати - «Ні». Вчасно і в неагресивній формі. При чому не лише людям, але й обставинам. Адже свобода людини починається в тому місці, де вона може сказати «Ні».
Саме знання людиною про свої «Ні» та вміння неагресивно доносити свою позицію до співрозмовника й називають асертивною поведінкою.

Де навчаються асертивній поведінці?
Здебільшого вмінню відстоювати себе ми навчаємося ще у дитинстві, а потім лише вдосконалюємо ці навички. Але, як помітно з прикладу вище, не завжли батьки виховують у дитини почуття власної гідності і тоді навіть в дорослому віці людина почувається невпевнено та не відчуває за собою права висловлювати свої думки та емоції, вважаючи що «вони не важливі». Чи, навпаки, прагне бути у всьому правою і поводиться доволі агресивно, навіть якщо в результаті у неї псуються стосунки з близькими.
Тоді, чи можна самому навчитися бути асертивним?
Звичайно. Але для того, щоб відстоювати права власної особистості, про них, перш за все, потрібно знати. І так, ваша особистість також володіє правами! Перелік асертивних прав особистості навіть був спеціально укладений американськими психологами і базується на «Біллі про права», прийнятим в Конституції США ще в 70-их роках XVIII століття.
Ось основні з них:
ВИ МАЄТЕ ПРАВО:
1. Іноді ставити себе та свої потреби на перше місце
2. Просити про допомогу та емоційну підтримку
3. Протестувати проти несправедливого поводження та критики
4. На свою власну думку
5. Робити помилки, поки не знайдете правильний шлях
6. Дозволяти людям самим вирішувати свої власні проблеми
7. Говорити: «Ні, дякую», «Пробачте, ні»
8. Не звертати уваги на поради оточуючих і приймати власні рішення
9. Побути іноді насамоті, навіть якщо іншим хочеться вашого товариства
10. На власні почуття, незалежно від того, чи розуміють їх оточуючі
11. Змінювати свої рішення або обирати інший спосіб дій
12. Вимагати перегляду чи зміни домовленості, яка вас не влаштовує

Як відомо, «Незнання законів, не звільняє від відповідальності». Так от, незнання психологічних законів також нікого ні від чого не звільняє. І відповідальністю, яка приходить через відмову від своїх асертивних прав як людини (своїх бажань, цілей та цінностей) є пригнічення, депресія, вигорання та втрата задоволення від життя.
Тож пізнавайте себе, дбайте про своє ментальне здоров'я, розвивайте асертивну поведінку та живіть здоровим та цікавим життям!

Мар’яна Франко - психологиня, засновниця психологічної студії Сенс.
Підписатись та читати інші дописи можна у Телеграмі: https://t.me/MarianaFranko

Притча про цінності.

Один успішний чоловік їхав автомобілем останньої моделі та радів життю, коли відчув удар об дверцята своєї улюбленої іграшки.

Він тут же загальмував, вискочив з салону і побачив, що кинутий кимось камінь сильно подряпав його новеньке авто. Не витрачаючи часу, він скочив у машину і розвернув її на сто вісімдесят градусів, вирішивши повернутися і знайти місце, звідки був кинутий камінь. Чоловік був в сказі. Знову вискочивши з машини, він кинувся до хлопчика, який виявився винуватцем події, схопив його за худенькі плечі, штовхнув до капоту і закричав:

– Ти що наробив, негіднику? Ти розумієш, що накоїв? Це нова машина, і камінь, який ти кинув, дуже дорого тобі обійдеться! Навіщо ти це зробив?

– Будь ласка, вибачте, пане! Будь ласка! Я не знав, що робити! Я кинув камінь тому, що ніхто не зупинявся! – Сльози текли по щоках хлопчика, він вказував рукою кудись убік.

Там мій брат! Він випав з свого інвалідного візка, а я не можу його підняти… він багато важить, я занадто маленький. Я хотів попросити допомоги!

Схлипнувши, він запитав у власника машини:

– Ви не могли б допомогти мені посадити його в коляску? Будь ласка. Він сильно вдарився…

Зворушений до глибини душі, молодий чоловік підняв підлітка з землі, посадив в коляску, витягнув свою шовкову хустинку і постарався промокнути ранки і садна, обтрусив пил і, коли переконався, що все більш-менш в порядку, подивився на хлопчика, що подряпав йому машину. Той вдячно усміхався, в його усмішці було стільки ніжності і любові, що теплішало на серці.

– Пане! Щиро дякую!

Чоловік бачив, як хлопчисько, з трудом штовхаючи перед собою коляску, поступово віддалявся у напрямку до дуже скромної хатинки.

Власник новенького авто так і не полагодив дверцята своєї машини, залишивши подряпину спеціально, щоб завжди пам’ятати – не можна так безтурботно нестися по життю, щоб іншим не довелося кидати каміння, привертаючи до себе увагу.

Джерело: з інтернету.
Матеріал підготувала: Психологічна Студія Сенс https://www.sens.lviv.ua/
Тел: 067 4848 466.

Дорога доню, тобі ніхто нічого не винен.

У 1966 р., інвестиційний аналітик Гаррі Браун на Різдво написав своїй дев'ятирічній доньці листа, якого до сих пір цитують. Він пояснив дівчинці, що ніщо в цьому світі, навіть любов, не можна сприймати як даність.

Привіт мила.

Зараз Різдво і у мене звичайна проблема - який подарунок тобі вибрати. Я знаю, що тебе потішить: книжки, ігри, сукні. Але я дуже люблю тебе. Я хочу подарувати тобі щось таке, що залишиться з тобою довше, аніж на декілька днів або навіть років. Я хочу подарувати тобі щось, що буде нагадувати тобі про мене кожного Різдва. І знаєш, мені здається, я вибрав подарунок. Я подарую тобі одну просту правду, яку мені довелося засвоювати багато років. Якщо ти зрозумієш її зараз, ти збагатиш своє життя сотнями різних способів і це захистить тебе від маси проблем у майбутньому. Ось вона: тобі ніхто нічого не винен.
Це означає, що ніхто не живе для тебе, моя дитино. Тому що ніхто не є тобою. Кожна людина живе для себе самої. Єдине, що вона може відчути - це своє власне щастя. Якщо ти зрозумієш, що ніхто не повинен організовувати тобі щастя, ти звільнишся від очікування неможливого.

Це означає, що ніхто не зобов'язаний тебе любити. Якщо хтось тебе любить - значить, у тобі є щось таке особливе, що робить цю людину щасливою. З'ясуй, що це, постарайся зробити це сильнішим, і тоді тебе будуть любити ще дужче.

Коли люди щось роблять для тебе, це відбувається тільки тому, що вони самі хочуть це зробити. Тому що в тебе є щось важливе для них - щось, що викликає у них бажання сподобатися тобі. Але зовсім не тому, що вони тобі повинні. Якщо твої друзі хочуть бути з тобою, це відбувається не з почуття обов'язку.

Ніхто не повинен тебе поважати. І деякі люди не будуть до тебе добрими. Але в той момент, коли ти зрозумієш, що ніхто не зобов'язаний робити тобі добро і що хтось може бути з тобою недобрий, ти навчишся таких людей уникати. Тому що ти їм теж нічого не винна.

Внутрішній голос, що критикує

Чи траплялось з вами таке, що ви думали про себе, що ні до чого не надаєтесь, ніколи нічого не зможете досягнути чи що ви невдаха, у той час, коли інші люди успішніші і мають краще життя? Немов є якийсь внутрішній голос, який вас постійно критикує і забирає внутрішні сили? У психології його називають Внутрішнім Критиком. Це немов вбудований внутрішній голосовий бот (або радіо-канал «Критика»), який виходить в ефір у вашій голові в різних ситуаціях: порівнює, різко оцінює, нагадує про минулі помилки і обмежує свободу. Він не має милосердя і хоче, щоб ви грали за його правилами, але при цьому йому практично неможливо вгодити.

Пригадується мені приклад моєї клієнтки про її перший досвід проведення презентації на роботі, коли вона сильно розхвилювалась і не змогла відповісти на запитання одного з колег. Тож завершувала свій виступ вже з думкою: «Я не впоралась і всі побачили, яка я некомпетентна». Після цього вона намагалася за будь-яку ціну уникати виступів, хоч специфіка її роботи полягала у проведенні таких презентацій з певною періодичністю. В ході нашої роботи ми виявили, що її уникання і тривога щодо виступів пов’язані з внутрішнім критиком, основний посил якого звучав: «Ти не зможеш! Знову не знатимеш відповіді і осоромишся».

Критик часто нагадує про негативний минулий досвід, блокує можливість спробувати ще раз, формує ще більшу невпевненість і «підрізає крила». Парадокс у тому, що наш внутрішній критик з’являється не лише в ситуаціях невдачі, але і успіху. Похвала, схвалення, компліменти, нагороди не приймаються – адже коли інші вас хвалять, ваш внутрішній критик уже шепоче вам на вухо: «Насправді вони про тебе так не думають».

Звідки ж береться цей руйнівний, деструктивний голос у нашій свідомості? На жаль, але поява внутрішнього критика пов’язана з нашими близькими людьми. Часто, це наші рідні, які очікували від нас успіхів та досконалості; ровесники, які піджартовували на перервах, що ви товсті чи який стрьомний у вас одяг; вчителі, які висловлювали незадоволення вашими досягненнями; партнери у стосунку чи колеги по роботі. Ті, хто найчастіше коментував вашу поведінку, вказував на ваші недоліки, говорив, що ви не виправдали їх очікування, чинив щодо вас тиск чи засуджував. Підсвідомо такий досвід все більше «пускає коріння» у вашу особистість.

Та ж моя клієнтка у нашій розмові про її внутрішнього критика сказала: «А хіба погано мати таке критичне мислення? Воно ж може в багатьох моментах допомагати». В даному випадку клієнтка думала, що критичне мислення це і є той внутрішній критик. Але це не так. Критичне мислення – важлива навичка людини, дозволяє мислити більш індивідуально, зіставляти факти і робити висновки на основі аналізу і спостережень, а не на основі сумнівної інформації або сліпої віри. Той, хто володіє критичним мисленням швидко розпізнає обман, маніпуляцію, легко аргументує свою думку, чим значно підвищує шанси на досягнення своїх цілей та пошуку нових шляхів вирішення проблем. Натомість, критикуюче мислення (голос внутрішнього критика) змушує відчувати провину і сором, послаблює мотивацію до розвитку і знищує віру в себе.

І найгірше, що зазвичай внутрішній критик вручає нам квиток у перший ряд «театру самозасудження» у значимих для нас ситуаціях:

– коли отримуємо поразку (припустилися помилки);

– коли беремося за нову справу;

– коли опиняємося в центрі уваги інших людей (публічні виступи, співбесіда, ін.);

– коли переживаємо стресові події і втрачаємо ресурс;

– коли виникають нові (невідомі) для нас ситуації;

– коли починаємо себе порівнювати іншими.

Окрім негативного впливу на нашу самооцінку, внутрішній критик вбиває нашу винахідливість та здатність до розвитку і ми починаємо уникати не лише нових ситуацій, але й нових можливостей.

Внутрішнього критика можна розпізнати за такими проявами:

-Ви знецінюєте свої досягнення. Вважаєте значимими лише великі досягнення, забуваючи, що саме маленькі успіхи приводять до великих перемог.
-Ви зациклюєтесь на помилках і займаєтесь «самоїдством».
-Ви надмірно вимогливі до себе і до інших. Прагнете бути ідеальним, тому перфекціонізм «зашкалює».
-Вам важко приймати рішення, бо є ідея, що помилка не прощається.
-Ви не готові ризикувати починати щось нове, боїтесь, що ризик не виправдає себе.
-Ви чутливі до критики. При цьому можете критикувати інших (це стається тоді, коли критику стає мало місця, він починає рости і переключається на зовнішній світ: спочатку критикує в думках, далі в словах і діях, і ви помічаєте, що нав’язуєте іншим свої поради).
-Ви порівнюєте себе з іншими. І часто порівняння не на вашу користь.
-Ви відчуваєте незручність, коли хтось хвалить вас чи каже комплімент. У вас є підозри, що це не щиро або що ви на це не заслужили.
-Ви не маєте сформованої звички хвалити і підбадьорювати себе.
-Ви відчуваєте почуття провини за все погане, що відбувається з вами чи вашими близькими людьми. Намагаєтесь нести відповідальність за події, на які ви безпосередньо не мали впливу.

Як можна позбутися свого внутрішнього критика, який нам так шкодить? Насправді внутрішній критик прагне покращувати наше життя, давати нам відчуття безпеки, захищати від ризиків і розкривати внутрішній потенціал. Але така його місія має деструктивний (руйнівний) характер. Він радше поводиться вороже, ніж є другом. Несвідомо довіряючи йому, ми втягуємо себе в тривоги, страхи, неврози, депресію та згубні звички.

В який же спосіб можна зменшити вплив внутрішнього критика?

Рекомендую спробувати такий алгоритм самодопомоги, коли включається послання внутрішнього критика у вашій голові:

– впізнати голос свого внутрішнього бота (критика);

– які слова він вам говорить?

– які емоції у вас виникають, коли є такі думки-послання від вашого критика?

– запитайте себе: чи корисно для мене в цій ситуації так думати?

– якщо не корисно, то як буде більш корисніше? (перефразовуйте в більш корисне послання для вас). В житті щось схоже ділимо категоріями: корисна/не корисна їжа, корисна фізична активність/не корисна малорухливість і т.д.

– що би в такій ситуації тобі сказав твій друг/подруга?

Наприклад: ситуація, коли я хочу написати допис у фейсбук про свою подорож, розповісти про цікаві місця і свої враження (бо так робить багато моїх друзів у Fb), але відкладаю це з думками: «Я ж не вмію цікаво розповідати (твори в школі писала(-в) не на високі бали). Ідеально у мене не вийде, тож краще цього не роби, щоб не висміяли». При таких думках в голові, з’являються сум, розчарування, можливо, навіть злість на себе, виникає відчуття невпевненості. В такий спосіб внутрішній критик ніби оберігає мене, але в деструктивний спосіб. Позбавляє можливості спробувати і отримати новий досвід.

Ось приклади як перефразувати некорисне послання внутрішнього критика в більш корисне послання для мене:

Не корисно
«Мій допис про подорож у Fb буде нікому нецікавим»

Корисно
«Мої попередні дописи мали вподобайки і багато переглядів. Імовірно цей допис також буде мати своїх читачів»

Не корисно
«Якщо я не отримаю 100 балів за іспит, це буде повний провал»

Корисно
«Отримати «відмінно» – це круто. Але оцінка «добре» також хороший результат. Багато успішних людей отримували часом низькі оцінки»

Не корисно
«Краще не братися за нову справу, бо я обов’язково нароблю помилок»

Корисно
«Помилятись, коли берешся за щось нове нормально і на своїх помилках теж можна навчитись»

У терапії використовуємо поняття self-compassion (співчуття до себе). Це сучасний підхід, метою якого є навчати клієнтів співчуття, любові, доброзичливого ставлення до себе, турботи про себе та прийняття себе. Self-compassion дозволяє зменшувати негативний вплив внутрішнього критика на особистість і збільшувати та покращувати якість життя.

Внутрішні зміни особистості вимагають від нас багато терпіння та послідовності. В результаті наших зусиль, внутрішній критик зможе стати добрим радником і союзником, який мобілізує нас до особистісного росту та нових досягнень, не обмежуючи внутрішні ресурси. Ми можемо змінити його негативний «програмний пакет» на авторську програму «Нові крила моїх можливостей».

Автор: Оксана Міраі, психолог, психотерапевт Психологічної Студії Сенс.

Психологічна студія «Сенс»
Твоя стабільність та розвиток 💙
Запис на консультацію психолога:
📱+38 (067) 48 48 466
📱+38 (097) 59 90 023
🌐https://www.sens.lviv.ua/