Юридична компанія "Надійний правовий партнер"

⚡️⚡️⚡️ WOW WOW WOW ⚡️⚡️⚡️

Ми це зробили разом! Ще не встигли відійти від заходу, а хочеться ще!

Безсумнівно що .expo намастабніший захід у сфері зеленої енергетики, який зібрав під своїм крилом і виробників зеленої енергії, і зацікавлених споживачів, які вже виробляють чи мають намір виробляти (споживати) для власних потреб, і потужних гігантів, і представників органів місцевого самоврядування Миколаївської та Сумської областей, і не тільки, і представників бізнесів та банківських структур.
Спікери, яких ми слухали:
🎤Микола Ільїнов, фінансовий директор «Фонд енергоефективності»
🎤Анна Кухарчук, керуюча партнерка .legal ЮК “Надійний правовий партнер”
🎤Ольга Савченко, Старший партнер
🎤Алла Луцька, директор департаменту енергетики, енергоефективності та запровадження інноваційних технологій Миколаївської міської ради
🎤Артем Кузнецов, перший заступник Сумської міської ради
🎤Сергій Савчук, директор з розвитку та інвестицій Групи компаній
🎤Олексій Савін, директор департаменту екологічного реінжинірингу та впровадження проєктів ресурсозбереження
🎤Віталій Власюк, радник міністра охорони здоровʼя
🎤Олександр Іващенко, керівник відділу технічних рішень
🎤Кирило Лук’янчук, директор компанії .com.ua
🎤Сергій Кравчук, директор напрямку трейдингу та постачання електроенергії групи компаній .group
🎤Роман Юринець, директор компанії “ПРЕТ Сервіс Енергозмін”
🎤Тетяна Однорог, CEO & Founder
🎤Дмитро Олексенко, Виконавчий директор ТОВ Electric Solutions
🎤Богдан Омелянчук, директор компанії BOVIAR GAZ
🎤Денис Каганець, селищний голова Дубівської територіальної громади
🎤Юрій Фомічев, міський голова м.Славутич
🎤Станіслав Ігнатьєв, голова Ради Української асоціації відновлюваної енергетики, генеральний директор Solar Generation.

Щиро дякуємо організаторам та усім учасникам за активну роботу у складні воєнні часи, і з нетерпінням чекаємо нових зустрічей!
kyiv .ua .ess

8-9 лютого 2024 року у Львові пройшла наймасштабніша агроконференція України «RЕ:FARM 2024».

Юридична компанія «Надійний правовий партнер» взяла участь у заході, як єдиний юридичний партнер.

Анна Кухарчук, керівник компанії розповіла про юридичні ризики та болі агробізнесу у 2024 році.

Про податкові перевірки, та комунікацію з податковою, про нюанси купівлі-продажу земельних ділянок.
Це було як завжди, і в черговий раз - неймовірно захоплююче та максимально корисне дійство.
Багато корисної інформації про ноу-хау, техніку, добрива, про юридичні аспекти агробізнесу.

Кількість учасників 1000+

Відео виступу керуючої партнерки Анни Кухарчук вже доступний на youtube каналі, посилання у коментарях.

.ua .ua .journal .com.ua .media

Ринок збуту агропродукції з 2022 року розбалансований, і чи не кожний агровиробник почав самостійно шукати шляхи для експорту вирощеної продукції 🌾🌾🌾

З чого починається експерт? З договору, контракту, в юридичному світі такий документ називають ЗЕД контракт. 🚂🚂🚂

Умови ЗЕД контракту важливі, бо такий контракт повинен захищати інтереси постачальника (продавця), якщо поставка здійснюється на умовах відстрочки платежу. Такий контракт буде супроводжувати товар на митниці, а також такий товар підлягає реєстрації у банку постачальника, щоб постачальник зміг отримати розрахунок за поставлений товар. Тому, укладаючи такий контракт, його умови слід продумати заздалегідь, оскільки внести зміну до договору з іноземним контрагентом вкрай важко.

Що потрібно врахувати в умовах ЗЕД контракту:
💡Умови поставки за правилами Інкотермс
💡Строк поставки та строк розрахунків.
💡Точне зазначення коду товару згідно - Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП)
💡Арбітражне застереження, яке має містити умову про те, що у разі виникнення спору, такий спір розглядається Міжнародним комерційним арбітражем при ТПП України із застосуванням права України, українською мовою, українським арбітром.

Зазвичай ЗЕД контракт укладається двома мовами: українська та мова країни контрагента, або англійська мова.

У компанії виробника/постачальника повинен бути рахунок в іноземній валюті: долар, євро, інша валюта розрахунку.

Підписаний ЗЕД контракт повинен бути зареєстрований в банку постачальника, для того, щоб оплата, яка надійде за поставлений товар була зарахована на валютний рахунок такого постачальника. Без такої реєстрації кошти будуть перебувати на кореспондентському (транзитному) рахунку банку, без їх ідентифікації.

🚉Під час перетину кордону для здійснення експорту надаються документи: ЗЕД контракт з додатками, специфікаціями, інвойс. Інколи вимагають сертифікат про походження товару, який видається ТПП України, та санітарні сертифікати.

Залежно від того, до якої країни ввозиться товар, слід уточнити точний перелік документів, який буде вимагати така країна.

Строк виконання ЗЕД контракту. Важливим для постачальника є не лише виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару у строки обумовлені договором, але й те, щоб строк оплати за товар був здійснений у строк не більше 180 календарних днів. ❗️180 календарних днів - це період валютного контролю, який здійснюється НБУ щодо повернення коштів в України за поставлений товар, з метою недопущення виведення грошових коштів за межі України.

30 листопада 2023 року у Києві вкотре відбулася феєрична агро конференція .ua, і звісно ми .legal там були 👌, і вже котрий рік поспіль в якості юридичного партнера 🔥

А наша .kukharchuk.npp.legal Анна Кухарчук виступила в якості спікера на ранковому відкритті заходу, та говорила про експорт сільськогосподарської продукці, складнощі, алгоритми та нюанси 🌾🌾🌾🚂 і в умовах ЗЕД контракту (арбітражне застереження) і умовах строків оплат валютних договорів.

Чи можливо оцінити інформаційний та інвестиційний внесок заходу у розвиток бізнесу кожного, хто отримав максимально можливу порцію інормації за дуже короткий проміжок часу на різні, важливі теми для Агро бізнесу?
Очевидно, що отримана кожним учасником інформація - це скарб.
Тому, якщо ви дотичні до агро сектору, то долучайтеся до заходів, бо незабаром вже .ua



ua ua

Шановне панство, час швидко промайнув і попри всі складності сьогодення ми завершили третю сесію КРИМІНАЛЬНОГО ФОРУМУ Асоціації адвокатів України, яка мала назву «Боротьба з корупцією. Чи місія здійсненна?».

Модератором сесії виступив Костянтин Дорошенко (Костянтин Дорошенко), іменний партнер Attorneys at Law “Leshchenko, Doroshenko & partners”, член Правління ААУ, адвокат.

Фахові доповіді були підготовлені та висвітлені спікерами третьої сесії, серед яких:
- Ковальська Віра, суддя Київського апеляційного суду (судова палата з розгляду кримінальних справ)
- Куса Людмила, адвокатка, молодша партнерка , керівниця практики вирішення спорів Gracers Law Firm, голова Комітету ААУ з white-collar crime
- Костюк Іван, радник кримінальної практики АО «Advanq», адвокат
- Бойко Сергій, радник VB PARTNERS, адвокат
- Фортуненко Андрій, радник AVELLUM, адвокат
- Дука Ігор, адвокат Юридична компанія "Надійний правовий партнер"

Під час третьої сесії були обговорені такі теми:
- Попередження вчинення корупційних діянь, передбачених ст. 45 КК України. Судова практика щодо корупційних злочинів
- Актуальні проблеми проведення судових експертиз у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення
- Зміна запобіжного заходу: тенденції в антикорупційних справах
- Декриміналізація VS закриття справи по реабілітуючій підставі: як же правильно? На прикладі справи екс-міністра енергетики
- Електронне декларування як форма контролю. Відповідальність за недостовірну інформацію в декларації
- Криптовалюта й блокчейни криптовалюти: як інструменти корупції: відображення у законодавстві

Асоціація адвокатів України вдячна всім спікерам
за дуже змістовні та конструктивні доповіді, було надзвичайно цікаво!

Особлива подяка за підтримку та організацію форуму: Генаральному партнеру форуму - EQUITY Law Firm, Експертним партнерам форуму - Attorneys at Law “Leshchenko, Doroshenko & partners” та Gracers Law Firm, а також Професійному партнеру - VB PARTNERS.

Партнерам форуму: Юридична компанія "Riyako&Partners", Дмитрієва та партнери/Dmytrieva & Partners Law & Tax Firm, АО «Marshaller Group», Скляренко, Сидоренко та партнери, LCF Law Group, АО «БМФ правова група», АО «Advanq Law Firm», AVELLUM, Юридична компанія "Надійний правовий партнер"

Інформаційним партнерам заходу: Асоціація суддів України, Закон і Бізнес, Закон Online, НІСЕ, ПОРАДИ ЮРИСТА, Протокол, УАІБ, Українське Право, Юридична газета, Юридична Правда, EBA, LexInform, LIGA ZAKON, Mind. UA, UNIC

Окрема подяка за організацію та обслуговування заходу IQ Business Center та кейтеринговій компанії DINNER`S.

Чекаємо на Вас на інших наших заходах та сподіваємося на подальшу плідну співпрацю!
Долучайтеся до соцмереж ААУ, щоб не пропустити нові події та заходи: https://taplink.cc/ukraine_advocates_association

До зустрічі!

🔥Постанова КЦС ВС від 23.11.2023 № 757/42452/20 (61-11837св23):
📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/115201832
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Крат В. І.
✅Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору

✔️За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19
(провадження № 61-7157св20).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20).
Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).
Сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору. у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року в справі № 756/420/17 (провадження № 61-18833св21).
У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22).
Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (частина п`ята статті 4 ЦК України).
На рівні Конституції України та закону не передбачено можливості Національного Банку України регулювати вимоги щодо форми такого одностороннього правочину як відмова від договору банківського вкладу.
У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок, що:
«пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача. Разом з тим після ухвалення судового рішення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 04 грудня 2014 року (справа № 320/9186/14-ц), яке набрало законної сили 25 березня 2015 року, розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу.
Після ухвалення рішення про розірвання договорів банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21) вказано, що:
«частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 зазначеного Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.
За змістом частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Частиною першою статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
Судами попередніх інстанцій установлено, що 06 липня 2018 року позивач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про розірвання депозитного договору від 02 червня 2010 року та видачу вкладу й відсотків, яку банком було отримано 10 липня 2018 року, тому між сторонами припинилися договірні правовідносини з договору банківського вкладу з 10 липня 2018 року.
Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу за заявою клієнта не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується.
Як установлено судом, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просила стягнути пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», обчислену за період з 11 липня 2018 року по 24 лютого 2019 року, у той час як договір банківського вкладу було розірвано 10 липня 2018 року за її власною ініціативою. Оскільки між позивачем та банком припинено правовідносини з договору банківського вкладу, то частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 11 липня 2018 року по 24 лютого 2019 року у розмірі 2 500 000,00 грн, у зв`язку із цим рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року по справі № 757/24677/18-ц (провадження № 61-5125св22) зазначено, що:
«у справі, що переглядається: за договором про депозитний вклад № Оn48631298 від 27 квітня 2005 року днем повернення депозиту є 28 липня 2005 року, тому він є припиненим з 28 липня 2005 року; у пункті 2 договору № Оn48631303 від 04 травня 2005 року, сторони домовились, що «сторони мають право достроково розірвати цей договір відповідно до діючого законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору», тому враховуючи подану ОСОБА_1 03 серпня 2005 року заяву про повернення коштів, зазначений договір вважається розірваним з 05 серпня 2005 року, на письмову вимогу вкладника; за таких обставин відсутні підстави для стягнення неустойки (пені) за порушення прав споживачів банківських послуг на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у зв`язку припиненням 28 липня 2005 року дії договору про депозитний вклад № Оn48631298, та розірванням договору про депозитний вклад № Оn48631303 з 05 серпня 2005 року, припинено правовідносини за цими договорами; суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року в справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) вказано, що:
«Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача. Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання особою, яка є виконавцем чи надає споживачу послуги. Частиною першою статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
У справі, яка переглядається, суд установив, що 15 листопада 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» отримало заяву ОСОБА_1 про розірвання договорів банківського рахунка № SAMDN03000061900582 від 24 квітня 2012 року та № SAMDN03000113927879 від 16 жовтня 2013 року. Отже, з 17 листопада 2019 року (з урахуванням вихідних днів) між сторонами припинилися договірні правовідносини за цими договорами. Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу за заявою клієнта на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а тому пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується. Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Як установив суд, ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з відповідача пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», тоді як договори банківських рахунків було розірвано 17 листопада 2019 року за його власною ініціативою. Оскільки між ОСОБА_1 та банком з 17 листопада 2019 року припинено правовідносини за вказаними договорами банківських рахунків, то частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за вказаними договорами банківських рахунків відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».Зазначене узгоджується з правовими висновками, що містяться у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 572/3074/20 (провадження № 61-17395св21), від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21), від 22 червня 2022 року у справі № 522/9488/18 (провадження № 61-5304св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 757/10991/19-ц (провадження № 61-2639св22)».
У справі, що переглядається суди встановили:
при частковому задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 16 жовтня 2019 року до 23 січня 2020 року: в сумі 500 000 грн за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844, в сумі 300 000,00 грн за договором від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268, в сумі 300 000,00 грн за договором від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283 суди вважали, що заява позивача про розірвання договорів від 17 листопада 2017 року, яка отримана банком 24 листопада 2017 року, не відповідає вимогам встановленим для її оформлення Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими Постановою Правління НБУ № 267 від 14 липня 2006 року, відповідно до яких запит фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою, її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку або нотаріально, а тому договірні відносини не припинені;
згідно пункту 5 договорів (від 13 травня 2013 року №SAMDN25000735106844, від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268, від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283) у сторін є право достроково розірвати договір, повідомивши про це один одного за два банківські дні до дати розірвання (том 1, а. с. 11, 12, 13);
суди не врахували, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови;
суди не звернули уваги, що на рівні Конституції України та закону не передбачено можливості Національного Банку України регулювати вимоги щодо форми такого одностороннього правочину як відмова від договору банківського вкладу;
суди стягнули пеню за період із 16 жовтня 2019 року до 23 січня 2020 року, тобто, після припинення договірних відносин позивача з банком; тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені з на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 16 жовтня 2019 року до 23 січня 2020 року.
Касаційний суд відхиляє посилання у відзиві на касаційну скаргу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц. У цій справі Велика Палата Верховного Суду оскаржені рішення в частині позовних вимог про стягнення з банку пені за прострочення виконання зобов`язання змінила, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції цієї постанови; в іншій частині щодо позовних вимог про стягнення з банку пені за прострочення виконання зобов`язання оскаржені рішення залишила без змін, і зазначила, що «у період запровадження в банку тимчасової адміністрації та здійснення процедури його ліквідації стягнення коштів з банку без урахування механізмів, передбачених Законом про гарантування вкладів, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається».
Касаційний суд відхиляє посилання у відзиві на касаційну скаргу висновки в постановах від 14 січня 2022 року (справа № 712/7740/18); від 22 лютого 2022 року (справа № 757/20428/19); від 22 лютого 2022 р. (справа № 757/63364/19); від 26 квітня 2022 року (справа № 539/4098/18); від 08 червня 2022 року (справа № 757/61769/19-ц); від 22 червня 2022 року (справа № 219/6058/18), оскільки механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21).

#судовапрактика #договірніспори #відмовавіддоговору #розірваннядоговору #одностороннєрозірвання

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp