Pokrova Ukrainian Greek-Catholic Church

Шоста Всеамериканська Молодіжна Проща. Моя особиста дорога до Бога. День 2.

Шоста Всеамериканська Молодіжна Проща. Свята Літургія. День 2.

Шоста Всеамериканська Молодіжна Проща. Свята Літургія. День 1.

Неділя 3-тя по Зісланні Святого Духа.

Мт. 6, 22–33. «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле»

Можливо, це видасться дивним, але ми сприймаємо обставини нашого життя завжди дуже і дуже суб’єктивно. До прикладу, якщо кілька художників будуть змальовувати, скажімо, одну й ту ж церкву, то кожен з них зобразить її в інший спосіб. Якщо попросити трьох осіб, котрі були учасниками однієї події, розповісти про неї, кожен із них подасть її в інакший спосіб.

Знаючи нашу схильність до суб’єктивізму, Господь нагадує нам, що ми здебільшого сприймаємо дійсність через очі. Наскільки ми стаємо вільніші від гріхів, настільки можемо бачити все довкола чистішим і більш об’єктивним. Однак наскільки ми самі занечищені, забруднені гріхами, настільки в спотвореному, у викривленому вигляді бачимо все довкола.

Що більше ми переображуємось і змінюємося, стаємо ближчими до Бога, то краще все бачимо в Господі та по-Божому вміємо правильно діяти!

Неділя 2-га по Зісланні Святого Духа.Всіх святих українського народу. Свята Літургія.

Мт. 4, 18–23. «Ідіть за Мною, Я вас зроблю рибалками людей»

Часто думаємо, що ці слова стосуються лише апостолів, а в особах апостолів – священнослужителів – єпископів, священників, дияконів. Але річ у тім, що Господь покликав кожного з нас іти за собою, щоб кожен був рибалкою, що значить був здатний «ловити» людей для Бога.

Часто нам тяжко проповідувати про Ісуса Христа, нести Добру Звістку ще й тому, що ми самі до кінця не усвідомили, наскільки євангельські події – Благовіщеня, Христове Народження, Його Воскресіння – є для нас радістю, Доброю Новиною. Доки не усвідомимо, наскільки це стосується нас особисто, доти не зможемо вповні ділитися цією радістю з іншими.

Добрим рибалкою для Христа зможе стати лише той, хто сам пізнав Спасителя і має глибокі стосунки з Ним. Лише тоді можна мати щире бажання провадити кожну людину до Христа, ділитися радістю зустрічі з Ним, звіщати про те, що Він зробив для нашого спасення.

Зіслання Святого Духа. П’ятдесятниця. Свята Літургія.
Наша віра дає нам змогу мати єдність з Богом. І все те, що має Господь, починаємо мати й ми, як діти свого Батька. Незважаючи на те, що кожен із нас у певних обставинах життя стикається зі своєю обмеженістю і слабкістю, може навіть впадати у відчай чи сумніви, Бог залишається незмінним і завжди готовий втрутитися в наші проблеми.

Коли наближаємося до Господа, то багато неможливих для здійснен-ня речей стають можливими. І тоді відчуваємо на собі знамениті слова апостола Павла: «Все можу в тому, хто укріплює мене». Головне – не переставати уповати на Нього в будь-яких обставинах, мати за свою кріпость і опору тільки Його.

Апостоли діяли не своєю силою, а Божою, оскільки Дух Святий сповнив їх. Діяти в Божій силі може кожен, хто отримав таїнства Хрещення і Миропомазання, через які ми, смертні люди, стаємо здатними до великих речей. Це свято нагадує і вказує, що людина може здійснювати величні вчинки, коли дає Господеві, Святому Духові діяти в собі. Це свято торжества, перемоги великої сили Божої, яка може виявитися лише тоді, коли цього забажаємо, коли ми цього спраглі; і Дух Святий як зійшов тоді на апостолів, так сходить і скріплює життя кожного з нас кожної миті нашого життя.

Неділя 7-ма після Пасхи, свв. отців I-го Вселенського Собору. Свята Літургія. Перше Святе Причастя.

Неділя 6-та після Пасхи, сліпородженого. Свята Літургія.

Йо. 9, 1–38. «Переходивши, Ісус побачив чоловіка, зроду сліпого»

Це Євангеліє, майже в цілій главі, оповідає нам про зцілення сліпонародженого. Може, не звертаємо уваги на те, що хлопець мав цю проблему, ваду від першого дня свого життя, бо таким народився. Однак Господь дає зцілення, яке було тяжко сприйняти євреям, що були свідками цього.

Чому так? Нам у житті також не просто відчитати ті чи інші знаки, чуда, які постійно відбуваються довкола нас, які, може, не раз є для нас і нелогічними. Погляньмо, скільки різних знамень Бог дає в нашому житті, що цілковито по-людськи здавались би неможливими!

Коли уважно приглянемося до нашого життя, то побачимо їх. Він далі стукає, навіть коли ми не вслухаємося. І як цьому сліпонародженому Бог дає прозріння, так і нам хоче показати те, чого ми часто не бачимо, що нам є ніби закрите до часу. Будьмо завжди готові, щоб почути Господа, який надходить, аби зробити нас зрячими, здійснити ще одне чудо в нашому житті. Вчімося бути вдячними Йому!

Неділя 5-та після Пасхи, самарянки. Свята Літургія.

Йо. 4, 5–42. «Була б ти відала про дар Божий, і хто Той, хто каже тобі: Дай Мені напитися»

Коли роздумуємо над зустріччю Ісуса Христа із самарянкою, то увагу привертають кілька аспектів. По-перше, жінка приходить по воду в обідню пору. Тоді життя в цій частині континенту вирувало або вранці, або ввечері, удень була спека. Тому в полудень ніхто не працював, тим паче не приходив по воду.

Самарянка приходить у спеку тому, що сподівається нікого не зустріти: соромиться, бо всі знали про її невзірцеве життя. Але вона зустрічає там не тільки людину, а Бога. І бачимо, що ця зустріч з Ісусом, цей діалог з Христом, який почався як звичайний, переходить у пізнання того, ким є Ісус Христос.

Так і наше пізнання Бога є поступовим: лише крок за кроком можемо пізнати Його. Бог має особливу педагогіку, яку застосовує до нас, і ніколи не тисне на нас, щоб ми відразу змінилися, так само, як тоді Ісус Христос не тиснув на самарянку. Він поволі відкриває нам правду про життя, правду про себе. Тому стараймось бути терплячими до себе й до інших. Не лякаймося, що не можемо змінитися відразу. Будьмо витривалішими, адже Бог потребує часу, щоб попрацювати над нами.

Неділя 4-та після Пасхи, розслабленого. Свята Літургія.

Йо. 5, 1–15. «Не маю нікого, пане, – одрікає йому недужий, – хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль»

Бачимо, що в особі Христа Бог «показує» себе людям і виявляє своє божество, свою любов до людини в конкретних обставинах, у конкретній потребі.

Це засвідчує і сьогоднішній випадок. Христос приходить і зауважує біля купелі недужого, який хворіє тридцять вісім років. Це була купіль, у якій люди зцілювалися. Але, як оповідає цей недужий, не було того, хто б його до цієї купелі допровадив, коли зрушується вода. Уявімо собі лише, що всі тридцять вісім років цей чоловік потребував допомоги іншої особи і не було нікого, хто б перейнявся його потребою!

Але ця історія не унікальна, погляньмо довкола себе: скільки є людей, які роками чекають на мою допомогу... Відкриймо широко очі, аби побачити людей, які очікують на допомогу не днями чи місяцями, а роками!